Ще не встиг в Токіо згаснути олімпійський вогонь, як в Україні спалахнув вогонь скандалу, спершу в соцмережах, а потім – у ЗМІ.

Фотографія української спортсменки, бронзового призера в стрибках у висоту Ярослави Магучіх з російською суперницею викликала у певної частини українських громадян шквал емоцій і бурю проклять. А у відповідь – протилежну думку на захист юної легкоатлетки.

Позиції сторін визначаються їх картиною світу і різними підходами.

Обвинувачі Магучіх оперують політичними факторами. Сержант українських Збройних сил обіймається і фотографується з капітаном російської армії – у той час, як на Донбасі гине черговий український воїн. Це неприпустима зрада. До того ж цю сцену використовували в російській пропаганді. На додаток сюди також йдуть докори в тому, що спортсмени їдуть на Ігри за державні гроші, і їм ще виплатять призові.

Наші спортсмени своїми успіхами прославляють Україну

Прихильники Ярослави виходять з факторів спортивних і психологічних. 19-річна дівчинка у важкій, драматичній боротьбі виграла олімпійську бронзу (до речі, це єдина медаль України у легкій атлетиці на ОІ-2020). Вся на емоціях, вона спілкується в секторі з чемпіонкою – як це робили абсолютно всі спортсмени на Іграх у Токіо. У цей момент вони були колегами, пов'язаними корпоративною єдністю і потужним, хоч і неписаним етикетом Олімпійських ігор. На Марії Ласіцкене не було капітанського мундира, на шиї у неї не висів автомат Калашникова, а з рук не капала кров. У чому кримінал? Ба більше: Ярослава тримала синьо-жовтий український державний прапор – у той час, як її суперниця була з прапором Олімпійського комітету Росії. У сенсі ж державних грошей, то наші спортсмени своїми успіхами прославляють Україну та підіймають її престиж у світі. Вони важко працюють й заслуговують на підтримку, а не на прокляття й погрози.

Примирити ці абсолютно різні позиції неможливо. Як і переконати опонентів. Кожен залишиться при своїй думці, та ще при цьому більшість учасників процесу визнають тільки свою правоту, а чужі думки ані чути, ані розуміти не здатні.

Точно так же, коли каратист Станіслав Горуна, також бронзовий призер Олімпіади, виступив на захист Ярослави Магучіх, з одного боку йому швидко дали зрозуміти, що він "боєць з відбитими мізками" та "консерва". А з іншого боку схвалили як справжнього чоловіка, що заступився за дівчинку, яку ображають. Хто що бачить, кому що важливіше.

Ситуація сумна в своїй типовості: черговий прояв розколотої нації в умовах гібридної війни. Не кращий подарунок до 30-річчя Незалежності України. Але – об'єктивна реальність.

"Залякана укрофашистами спортсменка побоялася вітати колегу-чемпіонку"

Що стосується аргументу "Магучіх дала російській пропаганді матеріал для використання в інформаційній війні", то тут все одно ситуація без варіантів. Тому що, якби Ярослава стала шарахатися від Ласіцкене з криками "Йди геть, капітане російської армії, довірена особо Путіна!", Російська пропаганда тоді просто вийшла б з іншими заголовками. Типу "Залякана укрофашистами спортсменка побоялася вітати колегу-чемпіонку". Так краще?

Найрозумнішим було б просто проігнорувати російське пропагандистське виття. Тим більше, що там головним пунктом порядку денного на той момент були страждання через перемогу ізраїльтянки в художній гімнастиці.

Але ні: наші ура-патріоти, люди з надмірною пасіонарністю при дефіциті розуму, самі влаштували скандал та в котрий раз піднесли снаряди інформаційному воїнству ворога. І неминуче отримали заголовки "Легкоатлетку Магучіх зацькували в українських соцмережах". Адже факт у наявності.

Добре хоч, що поки розумно мовчить наша спортивна влада – Національний олімпійський комітет, Міністерство молоді і спорту та профільні федерації. І не роблять з Ярослави Магучіх Христину Тімановську.

Чому спортсменку запрошують на бесіду після Олімпіади, а не до?

Але заступник міністра оборони Ганна Маляр чекає на молодшого сержанта Магучіх після повернення з Токіо на бесіду з поясненнями. Це прекрасно, але є питання: чому спортсменку запрошують на бесіду після Олімпіади, а не до? Але ж повинні були знати й враховувати, що головною суперницею Ярослави на Олімпіаді буде саме росіянка зі специфічними нюансами. Хоча, швидше за все, ім'я Марії Ласіцкене в нашому військовому відомстві дізналися тільки після скандалу з фотографією.

Взагалі-то свого часу в НОКу провели нараду журналістів та прес-секретарів спортивних федерацій на тему профілактики подібних політичних казусів. Я сам в ньому брав участь. Висували якісь ідеї, пропонували якісь плани. Але все це було ще до коронавіруса, до перенесення Ігор на 2021 рік. І, мабуть, питання розчинилося в повітрі...

В результаті всі в черговий раз переконалися, що, на превеликий жаль, у таких видах спорту, як стрибки на граблі та стрілянина собі в ногу, ми досягаємо успіху набагато більше, ніж у видах олімпійської програми.

Ігор Левенштейн