Кінець футбольної казки. Час пакувати валізи й робити висновки

Збірна України добилася історичного успіху, вийшовши в 1/4 фіналу Євро-2020, проте системні проблеми в українському футболі не дозволили національній команді стрибнути вище за голову. Розбираємо, що треба зробити, щоб вихід "на фарті" у чвертьфінал перестав бути для нас межею можливостей.

Ну ось і все. Збірна України пакує валізи та їде додому. Для "жовто-синіх" Євро-2020 завершився гіркою пігулкою. З одного боку ми потрапили у вісімку найкращих команд турніру і це дійсно престиж. З іншої сторони Україна вилетіла зі змагань не з гордо піднятою головою як, наприклад збірна Угорщини, котра вельми достойно "бодалася" у групі смерті.

Отож, наші футболісти провалилися чи здобули успіх? Насправді між цими двома крайнощами можна знайти більш точні оцінки. Не хочеться вдаватися до категоричності, тому що, як казав Валерій Лобановський, вона притаманна лише невігласам та нерозсудливим людям. Хочеться лише зробити висновки після того "холодного душу", який влаштували нам англійці на полі римського "Стадіо Олімпіко".

1. Збірна України зробила величезний крок вперед за останні 5 років.

Дуже важливо відзначати успіх пройденого шляху. На Євро-2016 збірна України стала найгіршою командою, яка першою покинула турнір з нулем очок та нулем забитих голів. Пройшло 5 років і команда дуже сильно змінилася в кращу сторону. Як з точки зору стилю, так і результату.

Збірна України подарувала надію мільйонам фанатів / фото REUTERS

Справедливості заради треба сказати, що і на Євро-2020 огріхів вистачало, але лише один факт є мірилом успіху: ми здобули історичний результат. Хай скриплячи зубами, але ми все ж таки вибили двері й пройшли до чвертьфіналу чемпіонату Європи вперше в історії.

Заведено вважати, що якщо ти не досяг 100% успіху - то це фіаско. Насправді краще похвалити хлопців за ті 70-80% успіху, які вони досягли, ніж акцентувати увагу на тому, що не вдалося і шукати ложку дьогтю.

Збірна України - не топ-команда, а звичайний середняк, а тому чвертьфіналу потрібно тішитися як дивовижній казці.

2. Потрібно продовжувати йти своїм шляхом і довіряти тренерському штабу.

Прихід Андрія Шевченка та його тренерського штабу позитивно позначився в усіх аспектах на збірній України. Окрім того, що він поводить себе на прес-конференціях дипломатично, по-європейськи (на відміну від іншої легенди вітчизняного футболу Олега Блохіна), "Шева" також максимально мотивований і дорожить своєю репутацією, адже його мрія очолити італійський топ-клуб.

Шевченко зазначав, що мріє очолити Мілан / фото REUTERS

Андрій Миколайович одразу чітко окреслив навколо чого будуватиметься гра. Україна має грати в сучасний передовий футбол, володіти м'ячем та не боятися грати першим номером. Нарешті збірна України почала думати не лише про результат, а й про процес.

Щоправда, під час Євро-2020 втілити сміливі ідеї не вийшло. Зокрема у матчі зі Швецією команда зіграла обережно. Напевно іноді відійти від своїх принципів корисно. Проявити гнучкість заради результату - це теж частина гри й це має право на життя. Але все ж таки планом "Б" має бути покращення плану "А".

А от що точно має покращити українська збірна - так це пресинг. Без цього інструменту важко керувати ходом гри й він геть слабкий у нашої національної команди. Тому в ході підготовки до кваліфікації ЧС-2022 варто приділити увагу саме цьому аспекту. Тим паче у нас молода команда, а не вікова, а тому інтенсивний футбол має прижитися.

Шевченко ще молодий тренер і це був перший його досвід на такому елітному турнірі. Напевно він шкодує, що не встиг випустити молодих хлопців у кінцівці гри з Англією. Дивно чому він не дав їм хоч 5-10 хвилин ігрової практики враховуючи, що результат вже все одно не змінився б.

Втім, варто вірити у наш тренерський штаб і заохочувати їх далі продовжити роботу. А своє домашнє завдання вони й так розуміють.

3. Почати потрібно з дитячо-юнацького футболу

Нічого дивного не сталося. Країна, яка інвестує в дитячо-юнацький футбол мільярди доларів, приречена розгромити того, хто цього не робить. Англія володіє топ-виконавцями, які грають у найсильнішій лізі планети. Це інші швидкості, інша динаміка, інша відповідальність у швидкості прийняття рішень на полі. Це не порівняти з УПЛ, в якій грають переважна більшість наших збірників.

Збірна Англії володіє неймовірним складом, який наймолодший на всьому Євро-2020 / фото REUTERS

Склад англійців рівно на мільярд дорожчий, ніж в української команди згідно Transfermarkt. Тому не варто було чекати дива. Поки наші футболісти бояться, вагаються чи варто їхати грати за кордон, англійці вже намагаються пробитися в основу найбагатших європейських грандів.

За останні роки менталітет змінився і частіше можна зустріти українських футболістів у топ-5 ліг Європи, але цього все ще катастрофічно мало.

Рівень Української прем'єр-ліги відстає на сотні років від АПЛ, яка є землею обітованою серед футбольних ліг. Вітчизняний елітний дивізіон банально не конкурентоздатний. УПЛ загрузла у договірних матчах, а безліч поєдинків команди не грають навіть на своїх стадіонах. Не обов'язково через війну на сході країни, а через різні причини. Клуби подекуди роблять ставку на другосортних легіонерів, а не на власних вихованців.

Легендарний Віталій Кварцяний казав, що "який футбол така і держава, а яка держава то такий і футбол". Тому почати потрібно з вироблення потужної стратегії, яка торкнеться реформ у сфері дитячо-юнацького футболу і це стане потужним плацдармом для майбутніх успіхів збірної України. Ми все ще надіємось, що раз у декаду народиться якийсь талановитий самородок, але потрібно створювати умови, щоб регулярно виховувати сильних виконавців, а не чекати якогось одного месію.

Зінченко - виняток з правил, адже мало хто наважується поїхати в елітну лігу / фото REUTERS

Втім, цей Євро-2020 подарував незабутні емоції. Збірна України відчула себе героєм з голлівудського сценарію і на декілька днів її учасники стали всенародними улюбленцями та героями. Чи міг бути кінець більш солодким, ніж 4 пропущені м'ячі від Англії? Так, міг. Можна було програти драматично в серії пенальті, можна було поступитися через суперечливий незарахований гол й списати на помилку арбітра. Могло бути багато сценаріїв, але випав найгірший. 

Але найкраще, що ми можемо зробити - це подякувати за навіть цей найгірший сценарій. І згадати феєричний гол Ярмоленка Нідерландам, блискучий перший тайм з македонцями, голи Зінченка та Довбика шведам, котрі звели з розуму всю країну. 

Українські вболівальники з київської фан-зони / фото REUTERS

Важливо пам'ятати, що збірна це не лише 11 футболістів на полі, а кожен з нас. Від нашої культури вболівання також залежить розвиток футболу в країні. І приводом для гордості є те, що безліч людей висловили вдячність команді попри розгромну поразку. Збірна - це ми, ти, я. У цієї команди є потенціал для розвитку і мільйони українців вже з нетерпінням чекають відбору до ЧС-2022.

УНІАН в Google News