Український спорт-2024. Прощання з футбольними ілюзіями, незламність паралімпійців та беззаперечне домінування на рингу

2024 рік був насиченим переможними для українців спортивними подіями. Попри війну ми мали змогу милуватись своїм прапором на п’єдесталі Олімпійських та Паралімпійських Ігор та радіти унікальному досягненню Олександра Усика.

Повномасштабна війна Росії проти України забрала життя майже півтисячі українських спортсменів, призвела до руйнування чи пошкодження сотень спортивних об’єктів. Але попри це, Україна зберегла сильний голос у світі спорту.

Провал на Євро-2024

На жаль, почали спортивний рік наші атлети не з мажорної ноти. У червні-липні 2024 року Україна брала участь у Чемпіонаті Європи з футболу. Напередодні турніру експерти навипередки прогнозували успіх українській команді. Адже у групі з Бельгією, Румунією та Словаччиною Україна "стовідсотково має брати друге місце" та "боротися за перше".

Безумовно, для таких очікувань були підстави: увесь кістяк збірної України – гравці топових українських клубів, або ж ТОП-5 чемпіонатів Європи. За віком збірна України – також ідеальна команда. Тут є й досвідчені гравці, й перспективна молодь. А основа збірної – гравці віком від 22 до 27 років – найкращого періоду для футболіста.

Тож не дивно, що напередодні чемпіонату на підопічних Реброва "ставили" не лише в Україні – багато міжнародних журналістів також вважали, що команда має шанси на 1/8 чи навіть 1/4 фіналу. А в Україні нашу збірну взагалі називали "найкращою в історії країни".

На жаль, ключовий провал для української команди стався саме в першому матчі, коли наша збірна розгромно поступилася аутсайдеру – національній збірній Румунії. Де-факто, ця зустріч і стала причиною того, чому "жовто-сині" не змогли вийти з групи. Адже далі підопічні Реброва обіграли Словаччину та зіграли в нічию з фаворитом – Бельгією.

У підсумку, в турнірній таблиці групи E всі чотири команди набрали по 4 очки. Але через розгромну поразку Румунії за різницею м'ячів Україна стала єдиною, хто тоді не пройшов далі.

Після цього криза у "жовто-синіх" лише набирала темпів. У перших групових матчах Ліги Націй українці поступилися Албанії та Чехії. І знову ж таки – порівняно стабільне продовження участі української команди в турнірі не допомогло їй пройти далі. Попри ще дві нічиї та дві перемоги, Україна посіла другу сходинку у турнірній таблиці та не отримала прямої путівки до групи A.

Тому за вихід у головний дивізіон команда Реброва позмагається з Бельгією вже 23 березня прийдешнього року.

Криза в українському клубному футболі

Відтак, не можна пройти повз кризу в українському футболі загалом. На клубному рівні український футбол, на жаль, теж упевнено демонструє невпинну деградацію. Судити про це можна по виступах українських команд у єврокубках.

Вже традиційно для українського футболу, потрапити в осінню частину єврокубків змогли лише дві команди – "Динамо" та "Шахтар".

І якщо "Шахтар" отримав пряму путівку до Ліги Чемпіонів завдяки першому місцю у Прем’єр-лізі, то "Динамо" для потрапляння в єврокубки довелося пройти кваліфікацію.

Впевнений старт проти "Партизану" та доволі непогана гра проти "Рейнджерс" подарували надію на те, що "Динамо" все ж намацало "свою" стратегію за тренерства Шовковського. І навіть поразка від "Зальцбургу" та виліт у Лігу Європи не сильно вплинули на цю надію – все одно результат був задовільним.

Однак вже з перших матчів в Лізі Європи "Динамо" почало втрачати очки та руйнувати мрії вболівальників на єврокубкову весну. І якщо в протистоянні з сильними "Лаціо", "Хоффенхаймом" чи "Ромою" сподівань дійсно було небагато. То в іграх з "Ференцварошем" чи "Вікторією Пльзень" фанати "Динамо" очікували від команди явно більшого. На жаль, у підсумку, після шести матчів, кияни мають шість поразок та нуль очків.

І хоча на початку 2025 року у них відбудеться ще дві гри у єврокубках (з "Галатасараєм" та "РФШ"), будь-які математичні шанси на вихід у плей-оф підопічні Шовковського вже втратили. Зараз "Динамо" займає останню, 36-ту сходинку в турнірній таблиці Ліги Європи.

У "Шахтаря" ситуація краща: гірникам в єврокубках вдалося вийти на нічию з "Болоньєю" та перемогти "Янг Бойз". Також можна згадати вкрай емоційний матч з "ПСВ", де в донеччан буквально вкрали перемогу на останніх хвилинах.

На кінець 2024 року українська команда займає 27 сходинку в турнірній таблиці та матиме ще два матчі в прийдешньому році. При цьому, якщо у грі з "Борусією" буде складно взяти очки, то з "Брестом" шанси дійсно є.

Футболісти ФК "Шахтар" радіють забитому голу / фото УНІАН 

Втім, платою "Шахтаря" за такі результати в єврокубках є третє місце в Українській прем’єр-лізі та відставання від лідера – "Динамо" - на 10 очок.

Насправді тренд українських футбольних грандів якщо не на деградацію, то на стагнацію нікуди не подівся. Але приємно констатувати, що навіть попри війну, трохи яскравих барв УПЛ додає поява нових конкурентоспроможних клубів. Хоча ще доволі рано порівнювати, але з'являється надія, що умовні "Олександрія", "Полісся", "Кривбас" чи "Рух" дійсно можуть перетворитись на команди рівня "Карпат", "Дніпра" чи "Металіста", якими останні були на початку 2010-х років.

В цілому, сама можливість проведення матчів та появи вболівальників на трибунах у час, коли на українські міста летять російські ракети, - вже неабияке досягнення для футболу в Україні. І віримо, що у кращі часи українські клуби ще матимуть змогу засяяти на міжнародних турнірах.

Олімпійські Ігри та історичний стрибок Магучіх

Війна не змогла зламати й спортивний дух учасників Олімпійських Ігор 2024 року від України. Наші атлети, яким через війну довелося тренуватись деінде, а не на знайомих аренах, які виступали з важким серцем через обстріли ворогом їхніх рідних міст та країни загалом, змогли вибороти 12 медалей. Три золотих, п’ять срібних, та чотири бронзові нагороди дали змогу Україні посісти 22-ге загальнокомандне місце.

З одного боку, 12 медалей – другий найгірший показник в історії для українців на Олімпіаді (на Іграх у Ріо-де-Жанейро у 2016-му вдалося вибороти лише 11 нагород). Але з іншого – три "золота" - найкращий показник України на Олімпійських Іграх за дванадцять останніх років.

Одну з золотих нагород у напруженому протистоянні з командою Республіки Корея вибороли українські шаблістки. У фіналі корейські фехтувальниці були попереду одразу після першого кола поєдинку (зустріч складалася з дев’яти дуелей) і з мінімальним відривом лідирували на останньому. Але Ольга Харлан, яка мала завершувати цей командний виступ від України, показала вищий, зірковий клас. Результат – "золото" на Іграх та шоста персональна олімпійська медаль спортсменки.

Вперше за останні дванадцять років золоту нагороду отримав український боксер. Олександр Хижняк був близький до того, щоб стати чемпіоном, ще на дебютних для нього Олімпійських Іграх-2021 – дійшов до фіналу, але тоді не склалось. Тож лише у 2024-му він домігся свого і став п’ятим олімпійським чемпіоном від України в цій дисципліні. Востаннє "золотий" результат у боксі на Олімпіаді у вже далекому 2012-му здобули Василь Ломаченко та Олександр Усик.

Третє "золото" Ігор-2024 Україні принесла стрибунка у висоту Ярослава Магучіх. Вона ще за кілька місяців до Олімпіади, під час "Діамантової ліги-2024", побила власний рекорд, взявши висоту у 2,07 метри. А вже наступний стрибок на 2,10 м – світовий рекорд, до якого інші спортсмени не могли дотягнутись 37 років - назавжди закарбував її в історії легкої атлетики. Колишнє досягнення у 2,09 м встановила Стефка Костадінова з Болгарії на Чемпіонаті світу-1987… Тож недарма на кінець 2024 року World Athletics визнав Ярославу Магучіх найкращою легкоатлеткою року у небігових дисциплінах.

Паралімпійські Ігри: успішні дебютанти з України

Не можна не згадати і результат Паралімпійських Ігор 2024 року для України. Українські спортсмени, які цього року змагались у рекордній для нас кількості дисциплін (сімнадцяти з двадцяти двох), завоювали 22 золоті, 28 срібних та 32 бронзові медалі, що дозволило нашій країні посісти сьому сходинку у загальному медальному заліку. Найбільше нагород українці отримали у плаванні. При цьому, понад 20% української збірної стали дебютантами Паралімпійських Ігор-2024.

Злі язики, звісно, можуть зауважити, що 82 завойовані медалі – найгірший показник для України на Паралімпіаді за шістнадцять років. А за кількістю "золота" Україна взагалі показала найгірший результат з 2000 року. Але, знову ж таки, не треба недооцінювати фактор війни і загальну виснаженість українців через неї.

Унікальне досягнення Олександра Усика

Під кінець 2024 року увесь світ говорити про спортсменів з України змусив український боксер Олександр Усик.

Насправді галасу наробила його перемога в бою проти британця Тайсона Ф’юрі ще у травні. Тоді Усик отримав четвертий пояс і звання абсолютного чемпіона світу у надважкій вазі.

Таким чином українець став автором дійсно унікального досягнення. По-перше, мова про саме звання "абсолют" у надважкій вазі, яке не підкорювалося нікому протягом 25 років (останнім таким чемпіоном був Леннокс Льюїс у 1999 році). Причому, Олександр Усик став першим "абсолютом" в еру чотирьох поясів.

Нагадаємо, що до 2004 року для отримання статусу абсолютного чемпіона світу достатньо було завоювати три титули – WBA, WBC та IBF. Але у 2004-му WBA визнала WBO, як рівну організацію. І з того часу рахується нова епоха, під час якої для отримання статусу абсолютного чемпіона, треба мати чотири основні титули.

По-друге, український боксер став третім спортсменом в сучасній історії з чотирма чемпіонствами, кому вдалося стати "абсолютом" у різних вагових категоріях. Адже і до переходу у надважку вагу Усик теж був абсолютним чемпіоном.

Варто зазначити, що влітку український боксер оголосив: віддасть свій титул IBF переможцю бою Джошуа – Дюбуа. Чемпіонський пояс розіграли у вересні, і його виграв Дюбуа. Тож наразі не виключено, що вже в наступному році Олександр Усик може знову вийти на двобій за останній титул. І зможе вдруге стати абсолютним чемпіоном.

Але й без цього під кінець 2024 року Усик зробив подарунок любителям боксу, вигравши обов’язковий реванш з Ф’юрі. Особливим цей бій став і своїм завершенням, коли після перемоги Олександр Усик підняв на рингу в Саудівській Аравії справжню трьохсотрічну шаблю Гетьмана Івана Мазепи. Про це написали в New York Times, Guardian, Al Jazeera, Le Monde… Після цього інтерес до України, гетьманства, Мазепи і боротьби України з Росією за власну свободу - триста років тому і зараз - зріс у світі в рази.

Нікіта Шендеровський

УНІАН в Google News