17-річний український гросмейстер Ігор Самуненков, що обійшов дійсного чемпіона світу на Всесвітній шаховій олімпіаді, розповів, чим завдячує своєму успіху, як поєднує шахи та життя підлітка та якими є його головні цілі.
У Самарканді, що в Узбекистані, завершилася 46-та Всесвітня шахова олімпіада – один із головних командних турнірів у календарі шахістів. Збірна України посіла 11-те місце у відкритому турнірі, набравши 16 командних очок. Водночас 17-річний український гросмейстер Ігор Самуненков став переможцем на четвертій дошці: він зіграв 10 партій, набрав 8 очок. У боротьбі за медаль Самуненков випередив чемпіона світу Доммараджу Гукеша – перед останнім туром індієць випереджав українця, але програв свою партію, тоді як Самуненков зіграв унічию.
Ми поговорили з Ігорем Самуненковим після завершення Олімпіади – про його дебютний виступ за збірну, перемогу України над Китаєм, фінальний матч з Узбекистаном, індивідуальне "золото" на четвертій дошці, командну атмосферу та досвід, який він забрав із Самарканда.
Це була твоя перша Олімпіада. Які враження залишилися після турніру?
Звісно, від Олімпіади 2026 року в мене залишилися дуже гарні враження. Я вже був у Самарканді у 2025 році на Grand Swiss. Тоді мені також вдалося показати досить гарний результат, тому, напевно, це місто для мене щасливе.
Зіграти в такому престижному турнірі за збірну України – для мене велика честь. Раніше я міг лише спостерігати вдома за принциповими матчами Олімпіади, за всіма цими емоціями та тим, що відбувається на такому престижному турнірі. Цього року я зміг сам це відчути.
Насправді ця Олімпіада перевершила всі мої очікування. Були командні успіхи, зокрема перемога над збірною Китаю, і, звісно, гра в останньому турі проти збірної Узбекистану. Це було дуже престижно для нас. Ми програли, але це дуже сильна й молода збірна, яка зрештою перемогла в турнірі.
Також був мій особистий результат – мені вдалося виграти золоту медаль на четвертій дошці та випередити дуже багато сильних, елітних гравців. Звісно, не все вдалося зробити на сто відсотків, але, напевно, так майже завжди буває. Є ще дуже багато простору для того, щоб покращуватися – і мені особисто, і нашій команді. Тому я сподіваюся на гарне майбутнє для нашої збірної.
Які цілі ти ставив перед собою на початку турніру?
Звісно, я хотів ще більше відчути атмосферу збірної та проявити себе в команді. До початку турніру я не знав, скільки партій зможу зіграти. На щастя, вдалося зіграти цілих 10 партій – майже всі партії турніру. Я вдячний тренерам збірної за довіру до мене.
Я намагався щоразу, виходячи на гру, максимально допомогти команді. У нас була дуже гарна атмосфера з усіма членами збірної. Було поєднання молодих гравців – це я та Роман Дегтярьов – і більш досвідчених – Василь Михайлович Іванчук, Ігор Коваленко та Антон Коробов.
Думаю, ця атмосфера також добре вплинула на нашу команду. Без неї, напевно, не було б таких перемог, як над збірною Китаю, які дозволили нам вийти фактично на першу дошку в останньому турі.
Звісно, не все вийшло, і ми, на жаль, програли останній матч, що не дало нам змоги поборотися за вищі місця. Але ми все одно дали, як на мене, досить непоганий бій. Це було дуже цікаво. Такі матчі проти дуже сильних збірних дають більше можливостей для аналізу та покращення кожного з нас.
Що для тебе було найважливішим особисто – командний результат чи золота медаль на четвертій дошці?
На такому масштабному турнірі, коли дуже багато нервів і різних зовнішніх факторів, важливо завжди зберігати сильну внутрішню віру в себе. Мені, на щастя, вдалося з цим упоратися протягом усього турніру. Це також дуже гарний досвід, тому що я вірю, що в моїй кар'єрі попереду ще буде багато таких престижних – як індивідуальних, так і командних – турнірів. Без такого досвіду, без таких партій і навіть без прикрих помилок не буде ще більшого прогресу в майбутньому.
Кому ти хотів би подякувати за цей результат?
Звісно, я дуже хочу подякувати всім людям, які були причетні до мого виступу на Олімпіаді. Насамперед – головному тренеру збірної України Олександру Бєлявському та тренеру Адріану Михальчишину за можливість бути на цій Олімпіаді, представляти нашу збірну та грати у вирішальних матчах.
Також хочу подякувати Сєяру Куршутову за фінансову підтримку, яка дуже важлива для шахіста. Вона дає можливість покращувати свій рівень гри та підходити до найважливіших змагань, таких як Олімпіада, у найкращій формі. Це все дуже важливо для мене й також вплинуло на результат, за що я вдячний.
Нещодавно твій хід 24.Bxg6 відзначили як найкрасивіший на Titled Tuesday. Розкажи, як народжувалося це рішення за дошкою: ти його прорахував чи відчув у моменті?
Насправді цей хід мені вдалося прорахувати під час партії. Хоча на перший погляд це виглядає як жертва ферзя: якщо суперник приймає цю жертву, я ставлю мат за декілька ходів. Якщо ж не приймає, я все одно досягаю мети – створюю вирішальну атаку на його короля. Далі мені вдалося конвертувати цю перевагу в перемогу. Тому під час партії мені вдалося досить швидко прорахувати цю жертву ферзя і наважитися на неї.
Titled Tuesday збирає титулованих гравців з усього світу. Що для тебе означає бути поміченим саме на такому майданчику?
Звісно, мені приємно відзначитися в категорії найкращих на такому престижному турнірі. Хоча моя основна мета – потрапити в трійку, чого поки що мені не вдавалося. Але грати в такому турнірі й мати можливість робити це щотижня для мене щоразу цікаво: позмагатися з хорошими суперниками, потренуватися та просто отримати задоволення від бліц-партії. Тому, звісно, я радий цій нагороді й буду працювати далі, щоб покращувати результати на цьому турнірі.
Твій рейтинг недавно перевищив 2600. Які цілі ти ставиш собі на найближчий рік?
На 1 серпня мій рейтинг ФІДЕ становив 2616. Моя ціль із погляду рейтингу – додати ще кілька десятків пунктів і утримувати сильний рівень 2600+. Попереду на мене чекають сильні, цікаві та престижні турніри, Олімпіади. Я не втрачаю можливість продемонструвати свій рівень гри, показати хороші результати та додати рейтингові очки. Це і є моя ціль на найближчий рік.
Тебе називають вундеркіндом, ти став гросмейстером у 14 років. Що, на твою думку, у твоїй грі відрізняє тебе від ровесників?
Так, у 2024 році я став наймолодшим гросмейстером на той час. Це, звісно, було дуже приємно для мене та стало гарною мотивацією працювати далі. Хоча наразі наймолодшим гросмейстером є Абгіманью Мішра, мені все одно дуже приємне це досягнення. Можливо, найбільше мене від ровесників відрізняла можливість легко концентруватися і серйозно підходити до важливих змагань та партій. Для мене це ніколи не було великою проблемою.
Щодо страху перед суперниками, я просто щоразу намагався робити якнайкраще й зосереджувався на грі.
Ти більше покладаєшся на розрахунок чи на інтуїцію?
Як і більшість гравців, я покладаюся на розрахунок, бо шахи – конкретна гра. Не так важливо, наскільки правильною є твоя стратегічна задумка, головне, щоб вона працювала в конкретній ситуації на дошці та за конкретних обставин. Головне, на що ми орієнтуємося, – це розрахунок. Хоча інтуїція теж дуже важлива для шахіста – як у прийнятті простих, так і складних рішень.
Значення інтуїції зростає і за швидкого контролю часу, коли в тебе менше можливостей прорахувати ходи. Але я все ж намагаюся більше покладатися на розрахунок варіантів.
Скільки годин на день ти присвячуєш шахам і як виглядає твоя підготовка?
Зазвичай я можу працювати над шахами по-різному. Це залежить від того, чи працюю я сам, чи з тренером, чи перебуваю на зборах. Також усе залежить від типу тренування і того, над чим саме я працюю.
Коли займаюся індивідуально, це займає приблизно 5–6 годин на день. Працюю над різними шаховими аспектами, тому що в сучасному світі дуже важливо бути різноманітним шахістом: розвивати як тактичне мислення, так і стратегічне.
Хто з чинних гросмейстерів є для тебе орієнтиром?
Для мене прикладом у шаховому світі є минулий чемпіон світу Магнус Карлсен, як, упевнений, і для багатьох шахістів світу. Його партії завжди дуже цікаво вивчати й бачити, завдяки чому він так довго перебуває на вершині шахового світу, чому є одним із найсильніших шахістів. Те, як він перемагає своїх суперників, для шахістів дійсно дуже важливо вивчати. Тому можу сказати, що він для мене й досі залишається найулюбленішим шахістом.
Шлях молодого гросмейстера – це постійні поїздки на турніри, тренери, підготовка. Хто допомагає тобі забезпечувати цей шлях?
Так, дійсно, шахи – дуже дорогий вид спорту, і без підтримки меценатів, які люблять шахи, пробитися в цьому спорті на високий рівень дуже складно. На щастя, такі люди є. Наразі мені допомагає Сєяр Куршутов – уже понад два роки. Він системно займається розвитком талановитих шахістів України і допомагає талантам пробиватися на міжнародний рівень. Підтримка молодих спортсменів не має зупинятися навіть під час повномасштабної війни. Я йому дуже вдячний за це. Особисто мені його підтримка дає впевненість і можливість покращувати рівень гри та їздити на важливі турніри.
Також я є членом кіберспортивної команди Leo Team, у якої є шаховий напрямок. За все це я дуже вдячний і щиро сподіваюся, що така підтримка допоможе мені ще більше покращувати рівень гри.
Наскільки важлива для молодого спортсмена підтримка меценатів і що конкретно вона тобі дає, чого не було б без неї?
Я, звісно, вже на своєму рівні розумію, наскільки важлива фінансова підтримка для молодого шахіста. Дуже багато тренувань із тренером і самостійних занять, постійні турніри, збори, поїздки – усе це потребує значної фінансової підтримки. Це дуже важливо для якісної гри на високому рівні.
Україна має сильну шахову школу й традицію. У чому, на твою думку, її сила?
Звісно, наша українська шахова школа дуже сильна вже протягом тривалого часу. Ще за часів Краматорської шахової школи, з якої вийшло дуже багато чемпіонів та провідних шахістів світу. Завдяки цьому збірна України вже давно перебуває на досить міцних позиціях у світі шахів. До цього привели багато різних складових. Звісно, я, як і багато шахістів, дуже цим пишаюся і сподіваюся, що ця традиція продовжуватиметься, а наша збірна досягатиме нових висот у світі шахів.
Тобі 17. Як вдається поєднувати навчання, звичайне життя підлітка й професійні шахи?
У мене виходить. Щодо навчання: після 5-го класу я навчаюся на екстернаті, тобто онлайн. Це дає мені змогу вчитися, подорожувати на шахові турніри й при цьому проходити звичайну шкільну програму.
Тому, на щастя, вже з юного віку в мене налагоджений цей процес, і мені вдається поєднувати дуже багато речей та водночас приділяти час шахам.
Яка твоя головна мрія або ціль у шахах?
Звісно, моя головна мрія - стати чемпіоном світу з класичних шахів. До цього є дуже багато сходинок, які треба пройти, щоб цього досягти. Потрібно багато наполегливої праці, і над цим я працюю. Сподіваюся, що в майбутньому мені це вдасться.
А поки я намагаюся насолоджуватися процесом, бо думаю, що навіть процес може бути приємнішим, ніж сама фінальна мета.
Тетяна Стежар