Харків Турист

Яна Беломоіна: "Під час гонки, на жаль, далеко не завжди вдається насолодитися чудовим краєвидом"

21:42, 13.10.2017
10 хв. Інтерв'ю

Маунтінбайк (гірський велосипед) в Україні є - Яна Беломоїна в 2017 році виграла чемпіонат Європи а також завоювала Кубок світу в цьому майже екзотичному для нашої країни виді спорту.

Велоспорт в Україні поступово набирає обертів. І це відбувається не стільки завдяки державним і місцевим керівникам, які зі скрипом дають дозвіл на побудову велосипедних доріжок в наших містах, скільки завдяки особистостям.  Наприклад, таким, як Яна Беломоіна. Чарівна 24-річна лучанка цього сезону належала до числа українських спортсменок, про яких згадки у новинах практично завжди були за знаком «плюс». 

Українська представниця маунтінбайку (гірського велосипеду) провела, без перебільшень, феєричний сезон, вигравши майже всі головні турніри, в яких брала участь. Головним здобутком Яни стала перемога у Кубку світу, яку вона отримала достроково, зі значним відривом від суперниць. На Кубку світу вона виграла три етапи - в німецькому Альберштадті, андоррському Вальнорді і канадському Монт-Сент-Анні, а також ще тричі посідала призові місця на подіумі. У липні Яна продемонструвала неймовірну форму на альпійській трасі в італійському Дарфо-Боріо-Терме, де проходив чемпіонат Європи. З перевагою біля трьох хвилин від другого місця Бемолоіна взяла «золото».

З найважливіших стартів не підкорився нашій новій зірці цього року лише чемпіонат світу в Австралії, але там Яні завадила прикра травма.

Відео дня

УНІАН розпитав українську чемпіонку про секрети її успіху і про майбутній головний старт чотириріччя - Олімпійські ігри у Токіо.

Яна, в історії українського маунтінбайку ви перша, хто переміг на Кубку світу. Більше того, за станом на кінець сезону ви очолюєте рейтинг UCI (Міжнародного союзу велосипедистів) у дисципліні «кросс-кантрі» серед елітних спортсменів. Коли розпочинали спортивну кар’єру, сподівались на такі досягнення?

Мабуть, кожен спортсмен, який серйозно підходить до своєї справи, бажає і мріє дійти до таких вершин. Думаю, важливо завжди мати ціль перед собою та йти до неї. Хоча в дитинстві, звичайно, я не думала, наскільки моє життя може змінитися і що стане настільки цікавим, як зараз.

2017 рік для вас просто фантастичний у плані результатів. Завдяки чому стався такий зліт у кар'єрі?

Напевно, що справа не тільки в обсязі тренувань, які були закладені в програму в ці місяці. Хай це звучатиме філософськи, але ключ до успіху - це все моє життя. Я тренуюся з 11-ти років. Останні 13 років, зазвичай, по два тренування в день. Якщо сказати, що це багато праці, то це нічого не сказати (посміхається). До того ж, харчування, режим, стиль життя... Все покладено задля досягнення мети. Не всі на цьому шляху витримують.

Яка гонка цього року виявилася найбільш важкою? І чи пригадаєте найбільш драматичний момент для себе?

Кожна гонка не дається легко. Саме в цьому сезоні я б виділила четвертий етап Кубка світу, який проходив у Швейцарії. Це зовсім не моя траса. На дистанції був лише один підйом, на якому доводилося на кожному колі проводити максимально різкі атаки, щоб відірватися від суперниці. І коли вже на передостанньому колі мені вдалося від'їхати від суперниці, я припустилася помилки. Як наслідок - падіння, втрата лідерства, і фінішне коло я проїжджала, терплячи сильний біль, щоб фінішувати на третій позиції та зберегти лідерство в загальному заліку.

/ UCI Mountain Bike

А найбільш драматичною гонкою була моя перша перемога на етапах у категорії «Еліт». Це був другий етап Кубка світу-2017. Першу половину гонки я погано себе почувала і провалилася на 13-ту позицію, але у другій половині дистанції зловила свій темп і почала стрімко переміщатися вперед. Коли я добралась до лідера гонки (це була Майя Влощовська з Польщі, - УНІАН), просто сказала собі, що сьогодні я можу перемогти і зроблю все для цього. На останньому підйомі я віддала всі свої сили на атаку - і це спрацювало! Ця перемога залишиться назавжди у моїй пам'яті.

Цікава історія пов'язана з прапором України, який застряг у велосипедній рамі під час вашого фінішу на чемпіонаті Європи. Останні метри до фінішу ви подолали пішки і несли велосипед у руках. Правила це дозволяють?

Так, звичайно, це дозволяється правилами. Головне щоб велосипед був з тобою. Я завжди налаштована на перемогу, але ніколи попередньо не треную красивий проїзд фінішної прямої (посміхається). І коли мені перед фінішем дали прапор, я не очікувала, що він настільки великий. Я зупинилася і спробувала вирішити цю маленьку проблемку, але не змогла справитися. Не розгубившись, вирішила перетнути фініш з велосипедом на плечі. Принаймні точно у зв'язку з цією історією змогла привернути до змагань більшу увагу ЗМІ (сміється).

Чи з’явились вже особисті фанати, прихильники? Щось дарують на змаганнях?

Так, у цьому сезоні інтерес до мене значно збільшився. Прихильників та людей, які вболівають та підтримують, досить багато. Нещодавно в Києві на Андріївському узвозі пройшли змагання «Red Bull Володар Гори», де мене тепло зустріли наші українські вболівальники. Мені подарували велосипедну форму з українською символікою - це було не очікувано та дуже приємно! Та й взагалі є люди з різних куточків світу, які протягом довгого часу слідкують за мною, вірять у мене та підтримують. Деякі з них стали мені як рідні.

Розчарування у цьому сезоні ви пережили лише на чемпіонаті світу, що у вересні проходив в Австралії. Розкажіть, що трапилося на цих змаганнях.  

За два дні до турніру я боляче впала на одному з тренувань. На старт я все-таки вийшла, але через сильний біль довелося знятися. Тож мрію перемогти на світовій першості поки що відклала на майбутнє.

З чого взагалі починалося ваше захоплення велосипедом і, зокрема, маунтінбайком?

Як я вже казала, все почалося в 11 років, коли мій тато завів мене на велобазу у Луцьку. Спочатку через ігри та забавки тренер зміг привити мені любов до велосипеду, що в майбутньому переросло у справу мого життя. З'явився результат, перемоги саме на гірському велосипеді. Тому на мене звернули увагу тренери збірної України, і далі продовжувала показувати гарні результати уже на світовому рівні.

Прихильність до маунтінбайку обумовлена любов’ю до гір? З Луцька недалеко до Карпат. Саме там були ваші перші гірки?

Ні, насправді перші гори на велосипеді були підкорені у Криму. Раніше кожного року саме там ми проводили змагання та готувалися до сезону.

У кожного спортсмена є свої найулюбленіші траси. Які до вподоби вам?

Особисто мені подобаються траси з дуже складним рельєфом, з важкими і крутими підйомами.

Змагання проводяться у зовсім різній місцевості і, зазвичай, пейзажі дуже красиві – чи то у лісі, чи то десь на скелях. Вдається насолодитися краєвидом?

Дійсно, маунтінбайк пов'язаний з дуже гарними місцями, пейзажами. Організатори змагань завжди намагаються прокласти маршрут гонки у якихось дивовижних місцях. На жаль, в самій гонці не завжди є час насолодитися цим. Хіба що, якщо маєш величезний відрив у часі.

Організатори змагань намагаються прокласти маршрут гонки у красивих місцях / UCI Mountain Bike

Сам вид спорту не дешевий. Як він сьогодні розвивається в Україні?

В Україні є люди, які люблять маунтінбайк, які слідкують за нововведеннями і будують траси в своїх містах, де можна тренуватися та проводити змагання. Але цей процес досить повільний і таких трас в Україні мало. Як на мене, розвиток маунтінбайку в Україні досить повільний. Але я мрію, що за допомогою хороших результатів я та інші спортсмени зможемо підняти рівень цього спорту в Україні.

Ви виступаєте за голландський клуб CST SANDD AMERICAN EAGLE MTB RACING TEAM. В Україні є професійні клуби такого рівня?

Я виступаю за цей клуб уже 5 років. Команда повністю мене забезпечує усім необхідним. Команд подібного рівня в Україні поки що, на жаль, немає.

Скільки приблизно часу на рік ви проводите вдома?

Дуже багато часу проводжу за кордоном, але я вже звикла до цього. Там набагато більше умов для того, щоб добре підготуватися до змагань. Звичайно, завжди дуже сумую за своєю батьківщиною та рідними.

А хто вдома чекає найбільше?

Бабуся. Та й, звичайно, усі мої рідні, друзі, перші тренери з мого рідного міста... Повертаючись додому, намагаюся приділити увагу усім, але спершу - родині.

Чув про ваше хобі - ви любите куховарити. Яка найулюбленіша страва?

Так, на кухні мене побачити можна часто (посміхається). Надаю перевагу їжі власного приготування, тому намагаюся не ризикувати, і на змаганнях, особливо перед стартами, уникаю ресторанів. А найбільш обожнюю сирники та млинці.

Ви вже згадали про свою участь у заході «Red Bull Володар Гори» на Андріївському узвозі. Як гадаєте, велоспорт у столиці та й в інших містах України достатньо розвинутий, популяризований?

Я була запрошеною гостею цих змагань. Якщо чесно, приємно здивувалася кількості учасників та прихильників велоспорту у Києві. Організація була на хорошому рівні, досить добре вибрана локація в історичному місці столиці. Такі заходи підвищують інтерес до велоспорту. Приємно бачити, що з кожним роком людей на велосипедах стає все більше і більше.

Як переконати більшу частину людей сідати на велосипеди?  

Велоспорт допомагає людині привести себе в форму та підтримувати її. Але є інша сторона. Щоб люди пересіли на велосипед і відчували себе безпечно та комфортно, потрібно створити умови для цього - велодоріжки, дороги гарної якості, розмітки та взаємоповага всіх учасників дорожнього руху.

Ви двічі виступали на Олімпіадах – у Лондоні та Ріо, і, ми віримо, зможете налаштуватися на Ігри у Токіо. Що необхідно для здійснення вашої мрії про олімпійську медаль?

Так, звісно, медаль на Олімпіаді - одна із моїх найбільших мрій. Не можу сказати, що чогось мені не вистачає для цього. Я працюю з дня в день над цим, і цілеспрямовано йду до своєї мрії, і я вірю, що вона неодмінно здійсниться.

Наступного року ставлення до вас, як до номера один рейтингу UCI і діючої чемпіонки Кубка світу зміниться з боку суперниць. Готові до цього?

Мої суперниці - це всі мої давні знайомі, і з ними я змагаюся уже довгий час. Ми добре знаємо одна одну, тож не думаю, що хтось мене не сприймав серйозно до цього року. Впевнена, що нічого не зміниться і наступного року.

Юрій Трохимчук

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся