Андрей Ярмоленко подорожал на 7 млн евро / bvb.de

Пропонуємо вашій увазі розширену версію дортмундського екслюзиву з Андрієм Ярмоленком на FootballHub.

Зокрема один з лідерів "Борусії" та збірної України розповідає:

Про те, чи реалізував свою футбольну мрію. 

Я не збираюся зупинятися на досягнутому. Можна сказати, що все! Потрапив в топ-команду в топ-чемпіонаті, і завдання виконав. Можна півроку пограти, повернутися додому, і розповідати, що я там був. Я не збираюся цього робити. Я сюди приїхав грати в футбол. І показувати хороший футбол, щоб люди побачили, що в нашій країні теж є хороші футболісти, і придивилися на інших, на інше покоління.

Про різницю чемпіонату України та Німеччини

Я бачу різницю між нашим футболом і чемпіонатом Німеччини в одному - в швидкості прийняття рішень. У нас є технічні хлопці, є швидкі. Але, коли ти на тренуваннях працюєш на максимумі, в іграх на максимумі, то ти прогресуєш. І потім передачу, для якої потрібно зробити 2 торкання, ти не робиш: прийняв, подивився, віддав. Ти вже до прийому знаєш, куди будеш віддавати. Тому що, якщо ти приймеш і потім подивишся, у тебе вже нічого буде віддавати.

Про фізичну готовність грати на топ рівні 

Тут така інтенсивність! Я коли грав з Тоттенхемом, так просто задихнувся! Ми проатаковалі, на нас атака, ми відібрали, і знову! І ось так бігаєш. Я думаю, перший тайм вже, напевно, закінчується. Я коли глянув, хвилина 20-та була! Думаю, рідний, шота ти не туди напевно потрапив! Але з кожною грою, тренуванням ти додаєш, і вже нормально. Особисто зараз я себе відчуваю чудово. На 100 відсотків готовий. Є спеціальні роздруківки, надсилають тобі: скільки ти пробіг, яка інтенсивність. Я завжди дивлюся після гри, цікавлюся. Повірте, в плані з фізикою, не та, що в школі (сміється), у мене все в порядку, я тут не випадаю.

Про київські звички в німецькій команді

Є ось адміністратор, який займається всім: видача екіпіровки і, аж до того, що миє бутси. Я звик в Києві, що за собою мою сам своє взуття. Ми з ними пару раз жартома штовхалися. Він каже: дай я помию твої бутси, ти чого мені не довіряєш? Я кажу - та ні, я сам можу помити свої бутси! У мене просто залишилося в голові, як говорив мій перший тренер: бутси - це як дружина, не можна нікому давати міряти.