Таки вистраждали!

Таки вистраждали!

Для Шевченка це була не найкраща гра, він не був готовий до чемпіонату, але сама його присутність на полі психологічно додавала впевненості...

Збірна України їде до Гамбурга, де 30 червня проведе чвертьфінальний матч зі збірною Італії, а швейцарці вирушають додому тренуватися бити пенальті.

Нарешті зірки розташувалися на небі так, як це треба було для нашої перемоги, нарешті збірна України чи не вперше на цьому чемпіонаті показала волю до перемоги і, звичайно ж – майстерність, що в сумі і дало їй змогу увійти до числа восьми найкращих команд світу.

Україна нагадала про себе

Якщо зважити на те, що радянський письменник Лев Кассіль помер під час трансляції “інфарктного” матчу СРСР – Уругвай на чемпіонаті світу в 1970 році, а днями японський уболівальник повісився після програшу своєї збірної бразильцям, а між цими датами скільки ще фанатів надірвали собі серце, спостерігаючи за грою, то який висновок напрошується?

Справді, світом правлять пристрасті. І тих, хто залишився байдужим під час матчу Україна – Швейцарія, хто невдоволено буркотів, розбуджений вчорашньої вночі галасом на вулицях і салютом, ми також поздоровляємо.

Під час трансляції матчу України зі Швейцарією телекамера не раз показувала тренерську лаву, де, немов тигр, метався знервований Блохін. А на задньому плані його помічники, серед яких - Кузнецов, Баль – майстри  м’яча, які пограли на своєму віку, дай боже іншим.

А от у чвертьфіналі чемпіонату світу виступити їм не довелося. Така це річ -  світовий футбольний фестиваль для більшості гравців взагалі раз у житті випадає.

Може, тому Шевченко, на плечі  якого звалився і новий вигідний клубний контракт, і переїзд родини, і, головне, недолікована травма, не захотів втрачати шанс зіграти на чемпіонаті світу.

Він зробив усе, що міг зробити для збірної за цих конкретних умов, тут і сьогодні, утім, як і вся наша стара гвардія -  Шовковський, Ващук, Гусин, Ребров, як і молоде покоління. А ще збірна України загалом, як єдине ціле, зробила більше, ніж від неї чекали...

Україна знову нагадала про свою репутацію міцної футбольної держави.

Суддя не заважав

Суддівський диктат, про який зараз багато говорять в Україні, якимось дивом  перекочував з наших цивільно-правових реалій, на футбольні поля Німеччини. Набула сили малоприємна  тенденція, коли суддя ставав дедалі помітнішою фігурою у грі, на свій розсуд трактуючи єдині для всіх правила й вирішуючи за гравців долю поєдинку. По суті, футболові загрожує суддівський волюнтаризм, на який немає управи. Цей вид третейського суду не підлягає дійовим апеляціям чи оскарженням

Здавалося, на наше щастя, російський суддя В.Іванов уже виступив зі своїм “бенефісом” напередодні, і, здавалося, тим самим ліміт суддівського втручання у підсумок гри вичерпаний. Так ні ж, уже наступного дня ми побачили вольове, маловмотивоване рішення судді в матчі Італія – Австралія, який за 30 секунд до кінця уздрів пенальті на користь італійців.

(Між іншим, ото був би чвертьфінал: Україна – Австралія! Для когось  може й футбольний андеґраунд, а для нас  - шансище!)

Тому з певним хвилюванням очікувалися дії мексиканського арбітра в матчі зі Швейцарією, але він не зіпсував враження  – дав людям пограти.

Вигадливі англійці колись назвали регбі хуліганською грою для джентльменів, а футбол – джентльменською грою для хуліганів. Мексиканець якраз і не дав розгулятися пристрастям, водночас і сам не претендував на роль головного героя поєдинку, віддаючи пальму першості футболістам.

Українці сповна скористалися цим шансом, і якщо й не виграли в основний час, але й не знітилися у грі в рулетку, пробиваючи пенальті.

Шевченко, хоч був і неготовий, але давив психологічно

На  прохання УНІАН матч прокоментував Анатолій Попов, виконавчий директор  Професіональної футбольної ліги України .

Після першого тайму:

- Критика на адресу збірної України, яка звучала більше в зарубіжній пресі і менше – в нашій, все-таки зробила свою справу. Вона, мабуть, дістала наших футболістів, і вони зробили належні висновки з тієї безбарвної гри, яку показали в грі з Тунісом – сьогодні бачимо абсолютно іншу гру у виконанні тих же гравців.

Обидві команди демонструють приблизно рівний рівень майстерності, але як тільки наші починають активно накривати суперника на всіх ділянках поля, швейцарці помітно помиляються. Але й наші часто знижують темп, вдаються до дрібних, поперечних передач, і відповідно втрачають ниті гри. Приємно відзначити, що незважаючи на результат, який  висить над командою, гравці показують і гру пристойну, і бажання. Ми хоча й дещо поступаємося швейцарцям у технічному плані, але мотивація у нас вища.

Когось випустити на заміну? Зараз, думаю, ще не на часі, Ребров і Мілевський, можливо, з’являться пізніше, а загалом помітно, що в нас немає гравця, який би міг потримати м’яч у середині поля.

Думаю, перемога все-таки буде за нами, можливо, у додатковому часі.

Після гри:

- Результат прийшов до нас через граничну концентрацію, передовсім психологічну. Блохін правильну обрав тактику, і якщо нам не вдавався швидкий перехід від оборони до атаки, то все це компенсувалося величезним бажанням виграти, не поступитися. Це була рівна гра гідних суперників, але перемогу більше вистраждали наші футболісти. У кінцівці матчу відзначив би вихід Мілевського, він якраз пригодився, коли суперники підсіли, і дуже вдало вписався у гру, відразу створив небезпечні моменти. Величезний обсяг роботи виконав Несмачний, просто фантастичне бажання боротьби показав Воронін, шкода, що його не вистачило на весь матч.

Для Шевченка це була не найкраща гра, він не був готовий до чемпіонату, але сама його присутність на полі психологічно додавала впевненості. І навіть не забитий ним пенальті не надломив команду.

Тепер чекаємо на італійців - апетит приходить під час їди.

Олег Олійник

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter