Чи є надія для українських фігуристів у Ванкувері?

Чи є надія для українських фігуристів у Ванкувері?

«Фігурним катанням керувала жінка, яка дивилася на спортсменів виключно як на джерело наживи. Її дочка продавала на ринку форму Reebok, якою екіпірували фігуристів»... Інтерв`ю з О.Сосненком

Завтра у Ванкувері починається Зимова олімпіада. Останні «зимові» медалі, які українські спортсмени привезли в 2006 році з Олімпіади в Туріні, – це дві бронзи: з фігурного катання і біатлону. Проте шанувальникам фігурного катання сьогодні навряд чи варто плекати великі надії. Єдина пара фігуристів, яку називають серед претендентів на медаль, Тетяна Власожар і Станіслав Морозов вже рік тренуються в Ніеччині. Вони були четвертими на Чемпіонаті Європи, але чи зуміють вони повторити результат на Іграх, де, крім європейців, виступатимуть канадські й американські спортсмени? Чого чекати українським уболівальникам від Ванкувера? Про це ми говоримо з Олександром Сосненком, майстром спорту міжнародного класу з танців на льоду, учасником Чемпіонату Європи і Олімпійських Ігор, майстром спорту СРСР, одним з кращих українських спортсменів-фігуристів 90-х.

Олександре, почалася зимова Олімпіада у Ванкувері. Чи є сенс обговорювати перспективи виступу наших фігуристів чи слід просто морально підготуватися до цієї ганьби?

Олександр Сосненко з своєю дружиною Тетяною
Вітчизняне фігурне катання переживає не кращі часи. Я теж не без гіркоти дивився Чемпіонат Європи. Але давайте дещо по-іншому ставитися до спортсменів. Ми вболіваємо за них не тільки тому, що чекаємо медалей, а тому, що вони наші. І їм потрібна підтримка уболівальників. Врешті-решт, є пара – Тетяна Волосожар і Станіслав Морозов, – яка стала четвертою на Чемпіонаті Європи і з якою ми пов`язуємо надії на медаль. Побажаймо, щоб наші фігуристи не погіршили свої виступи на цих Олімпійських іграх порівняно з Чемпіонатом Європи. І подумаємо, що треба дуже любити фігурне катання, щоб професійно цим займатися за відсутності державної підтримки, видимих перспектив у такий непростий час.

Останні бронзові медалі наші спортсмени привезли в 2006 році з Зимових Олімпійських ігор. Вважалося, що в Україні були сильні школи фігуристів – в Одесі, Києві, Харкові. Чому українське фігурне катання так сильно деградувало?

Думаю, є одразу кілька причин. Давайте подивимося, що відбувалося в останні десятиліття. Одразу після розпаду Союзу в Україні були десятки добрих тренерів. Але вони роз`їхалися. Хто до Європи, хто до Америки, а хто до Росії, до країн Азії, де почало підніматися фігурне катання. Навіть там стабільна зарплата. Я можу про себе сказати, що після завершення спортивної кар`єри, коли в Харкові мені сказали, що не буде ні зарплати, ні квартири, я зрозумів, що єдиний шлях – виїжджати виступати в шоу.

Крім того, в 90-і роки українським фігурним катанням керувала жінка, яка дивилася на спортсменів виключно як на джерело наживи. Роки розпаду Союзу були важкі для всіх. Була ситуація, коли українських фігуристів узялася екіпірувати фірма Reebok. Ми одержали по парі одиниць одягу Reebok, а потім донька цієї жінки вийшла на ринок – продавати форму Reebok. Якщо ти не дав відкат за участь в якомусь турі, то ризикуєш бути звільненим у зв`язку з падінням майстерності. Доходило навіть до того, що з нас збирали на змаганнях на ікру, шампанське і коньяк «на підкуп суддів».

Що на Заході розуміють під льодовими шоу?

Це ціла індустрія. Шоу – така загальна назва, це і назва організації, яка готує виставу, і сама вистава, і місце, де воно проводиться.

У Європі і США є кілька відомих компаній, які займаються організацією льодових шоу. Свого часу і в Києві був чудовий театр на льоду, який теж розпався, оскільки людям довго не платили зарплату. Так от кожна з цих кампаній на рік ставить одне шоу. Але при цьому раніше поставлене шоу продовжує працювати. Ці вистави возять по різних країнах, одного разу ми за чотири місяці об`їздили дванадцять країн, побувавши на трьох континентах. Творці й організатори так чергують тури своїх колективів, що кожного разу глядач може бачити щось нове, за сезон – від трьох до восьми вистав. А в Європі і США в кожному невеликому містечку найчастіше в парку є якесь місце для таких виступів. В Англії популярною є мережа Blackpool. Є мережа – Європарк.

А в яких жанрах, стилях виступають такі «театри» на льоду?

Дуже різні. Це і кабаре, і класика, і казка. У 70-х було відоме шоу з пісень «Бітлз», називалося «Жовта субмарина». Перший мій досвід – це участь у шоу Art on Ice («Мистецтво на льоду») під керівництвом Тарасової. Ми тренувалися в Москві, а потім виїхали до США. Це була добра вистава, оскільки там зібралися спортсмени, які тільки-но пішли зі спорту. Там були і Льоша Тихонов, і Рома Цимбалюк. Але через якийсь час цей проект закрили, і ми відіслали свої касети з виступами до Голландії. Там був головний офіс шоу Holiday on Ice («Свято на льоду») – це стара організація, якій близько шістдесяти років. Вони готують шоу для людей у віці, яким під шістдесят, часто це тематичні постановки «Ретро», «Все про кіно», «Ностальгія». Ці вистави пов`язані з кіногероями, подіями, музикою їх юності. Шикарні костюми. Дорогі феєрверки. І ці вистави настільки хвилюють, що відвідувачі по іменах знають всіх фігуристів, є люди, які дивляться кожну виставу, і часто трапляється, що у людей літнього віку просто на виставі не витримує серце. Був тиждень, коли у нас на виставі вмирали одна-две старенькі щодня. Таке сильне для них емоційне переживання.

А може, без медичної довідки їх не можна пускати на шоу?

Біля театру завжди стоїть швидка допомога, але іноді їм вже не встигали допомогти...

Взагалі занепад фігурного катання на просторах колишнього СНД дуже допоміг західним льодовим театрам. Радянська школа була дуже сильною, спортсмени з Росії, України, Білорусі дуже зміцнили їх творчі групи. Адже у нас спортсмен не пропускає роботу. Кажуть: якщо наш український спортсмен не прийшов на роботу, значить, він помер. У них щонайменша подряпина – причина для відмови від виступу. У нас дрібна травма не береться до уваги. Спортсменам з СРСР достатньо було подивитися один раз касету з програмою, і вони були готові виступати. У Holiday on Ice в Америці мій кум ось досі з потрійними стрибками виступає.

Скільки потрібно років, щоб відродити фігурне катання в Україні? І що потрібно для цього зробити? Хто з відомих спортсменів-фігуристів постійно живе в Україні?

У США підготовка фігуристів проходить в клубах. Батьки платять тренерові. А потім, якщо дитина досягає серйозного рівня, виявляється здатною виступати на національних чемпіонатах, – їй дається державне фінансування. Дуже б допомогло, якби були безкоштовні катки, хоч би один-два в місті. Інтерес до фігурного катання могло б підняти якесь телевізійне шоу.

Що стосується відомих спортсменів, які живуть в Україні... Це Євген Плюта, Женя Леонідова. Знаю, що серйозно планує повернутися на батьківщину Руслан Гончаров, який хоче підняти в Україні Академію фігурного катання. Талановитих дітей в Україні багато. Але потрібно, щоб у заможних людей з`явився інтерес до цього виду спорту.

Розмовляла Лана Самохвалова

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter