Ліга чемпіонів: український чемпіон проти російського  чемпіона - розійшлися з миром

Ліга чемпіонів: український чемпіон проти російського чемпіона - розійшлися з миром

Учорашній матч проти казанського «Рубіна» став своєрідним рубіконом,  точкою неповернення…  «Динамо» не виграє уже четвертий матч у Лізі чемпіонів…

Учорашній матч проти казанського «Рубіна» став своєрідним рубіконом,  точкою неповернення…  «Динамо» не виграє уже четвертий матч у Лізі чемпіонів…

Перед матчем гравці «Динамо» та «Рубіна» перебували у різному настрої. Казанці минулої суботи вдруге поспіль стали чемпіонами Росії,  відповідно  8 гравців «Рубіна»  (більше ніж з будь-якого іншого клубу) увійшли до складу 33-х найкращих футболістів російської Прем’єр-ліги  за підсумками сезону 2009 року, причому в усіх лініях: воротар Рижиков (під №1),  захисники -   Шаронов (№1), Навас (№2), Ансальді (№1),  півзахисники - Сємак (№1), Рязанцев (№3), нападники -   Домінгес (№1) та Бухаров (№2).

Картину казанського футбольного щастя дещо змазувало дивне повідомлення про якісь затримки з зарплатами у клубі. Премії платять, а зарплати – ні, так цитували  інформагентства   тренера Бердиєва, який закликав спонсорів скоріше визначитися з своїми фінансовими зобов’язаннями, хоча, можливо, більше натякав на можливі кадрові втрати у зимове міжсезоння.  Гравці «Рубіна» зараз у ціні.  Але загалом це не псувало свято чемпіонства. Для повноти відчуттів залишалося ще лише здобути  скальп десь за межами РФ,  на міжнародному рівні. Волею календаря  бути гостем на чужому байрамі   випала чемпіону України.

У свою чергу, динамівці ледве почали вибиратися з психологічної ями, до якої потрапили, зігравши протягом останніх чотирьох тижнів декілька вкрай невдалих матчів: з «Шахтарем» (у Кубку України) – 0:2, з «Карпатами» - 1:1 (ПЛ), «Інтером» - 1:2 (ЛЧ).  Оптимізму не додав і провал збірної України у відборі чемпіонату світу -2010, тягар вини за який звалився на половину гравців команди.

У надпринциповому   матчі проти «Шахтаря» динамівці перервали смугу невдач, забезпечили собі комфортний відрив у чемпіонаті перед зимовою перервою. Але оскільки перед столичною командою завжди стоять завдання не лише внутрішнього порядку, то й говорити про підвищення якості гри команди, про нове обличчя «Динамо» а-ля Газзаєв  до поїздки у Казань не доводилося.

На жаль, і звітний матч Ліги чемпіонів також не дав особливих підстав на це. З одного боку, команда вистояла у непростій грі проти дуже вмотивованого суперника, не поступалася господарям загалом ні в чому,   показала більш-менш налагоджену командну гру, але, з іншого,   не досягла бажаного  – не перемогла, не знайшла достатньо аргументів, щоб  конвертувати  свій досвід старожила  Ліги чемпіонів у вагомий турнірний здобуток за рахунок дебютанта. Натомість доводиться задовольнятися нічиєю, адже гості цілком могли і програти на полі стадіону  «Центральний», де цього сезону вже втрачали очки «Барселона» з «Інтером».  Сюжет матчу складався досить нерівно, ваги нахилялися то в один, то в інший бік, тож підсумок можна вважати справедливим.  

Уже сам дебют гри показав, що обидва суперники передовсім подбали про  надійність оборонних  ліній. Всі спроби провести атаку припинялися переважно ще в середині поля, де було багато єдиноборств і силових зіткнень. Втім, уже на 4-й хв. Шевченко пішов на прискорення  на правому фланзі, видав гострий діагональний пас через увесь штрафний майданчик «Рубіна», але ні Мілевський, ні Ярмоленко не передбачили цей момент. Ривок Ярмоленка  був явно запізнілим, удар не вийшов. Далі вже суддя обірвав перспективну атаку киян, угледів офсайд, якого не було,  у того ж Ярмоленка. Досі незворушний Бердиєв зводиться на ноги і вже до перерви не сідає на тренерську лаву.

Нарешті рубінівці  дістаються до воріт Шовковського. Караденіз накручує наш лівий фланг оборони, Бухаров виграє боротьбу  нагорі, б’є головою, СаШо наче і фіксує м’яч у руках, але тут-таки випускає його, накриває повторним рухом. Добре, що Домінгес уже виключився з епізоду, стояв спиною до нього. Обійшлося…  

Наприкінці тайму господарям уже вдалося навіть притиснути гостей, подати декілька не те що небезпечних, але неприємних  кутових. Нінкович з Вукоєвичем втрачають контроль над серединою поля, м’яч не тримається у наших, аж нарешті Шевченко, що називається,  на досвіді гальмує гру, збиває атакувальний запал казанців. У ці хвилини Андрія  було помітно навіть у  захисті, де він і заробив попередження, зупиняючи прохід Ансальді. Натомість Ярмоленко відмітився на правому краю, у нападі. Такий собі зразок тотального футболу, от якби ще  виконання технічних прийомів не підводило... Мілевський двічі робить той самий фінт, пропускаючи м’яч повз себе – безрезультатно. Такі напівмоменти не зупиняють «Рубін» і він уже на останніх хвилинах тайму проводить найгострішу атаку. Караденіз знову накручує Маграо, і Домінгес демонструє, що він таки гравець збірної Аргентини, вправно б’є через себе. Але і Шовковський грає, як у кращі свої роки,  парирує цей удар, залік, момент гідний для занесення у хронологію туру Ліги. 

У другому таймі, на диво, динамівці змогли посилити гру, причому не вдаючись до особливих перегрупувань чи замін. Наші півзахисники нарешті спромоглися налагодити  конструктив у середині поля, Нінкович вдало підключається до атаки, навіть змусив фолити на собі Нобоа, картка. Шевченко взагалі бере участь майже у всіх ключових епізодах гри, хоча, на жаль, у нього  помітно більше фізичної активності, ніж точного розрахунку і чіткого виконання.  

Проблем у господарів додалося з вимушеним виходом з поля Шаронова, якраз з’явилися шанси  у Шевченка, Ярмоленка і навіть Мілевський, якого традиційно не вистачає на другий тайм, відзначився влучним пострілом.  Та все ж до вирішальних моментів справа не доходить, знову доводиться говорити про горезвісну нереалізацію, невміння зіграти гостро на вирішальному рубежі. Навіть  стандарти у виконанні динамівців не становлять загрозу для воріт Рижикова. Наприкінці  матчу кияни подають п’ять кутових майже підряд і жоден не завершився влучним ударом.

Черговий матч упущених можливостей і, за великим рахунком, якби на місці «Рубіна» був більш кваліфікований суперник, то за подібне марнотратство динамівці могли б бути і покарані. Згадати  хоча б  матч з тим же  «Інтером». Чи була у Газзаєва можливість посилити гру в атаці? На лавці запасних так і залишились сидіти Кравець,Зозуля, Гармаш -  гравці, які  вміють забивати, начебто. Звичайно, тренерові видніше, хто в якій формі знаходиться на даний момент, але, може, і треба було ризикнути. Час спливає, турнір завершується, а лінія нападу у  «Динамо» так і залишається  непереконливою, явно не найсильнішою у всій структурі командної гри.  Судячи з усього, це завдання тренер буде вирішувати уже в міжсезоння.  Відповідно, і післяматчевий коментар Газзаєва був якийсь невиразний. Мовляв, «у нас була можливість  випустити когось  в атаку, але треба  реалізовувати моменти. І стан поля, і величезне бажання не дозволили нам добитися бажаного  результату».

Отже, для динамівців Києва учорашній матч проти казанського «Рубіна» став своєрідним рубіконом,  точкою неповернення  у тому сенсі, що відтепер вони закріпилися на останньому місці,  і якщо і зберігають  шанси на вихід у наступне коло європейського клубного турніру №1 , то лише суто умовні. 

Минулого року після п’яти турів «Динамо» також мало п’ять очок, але потім підвернувся «Фенербахче»… Нині попереду матч з «Барселоною», тобто доведеться стрибнути вище голови, всього-на-всього.

Ситуація у групі F 

« Барселона» - 8 очок,  «Інтер» з «Рубіном» - по 6, «Динамо» - 5.

Олег Савицький

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter