Каталонське причастя, або Як «Динамо» не здивувало Європу

Каталонське причастя, або Як «Динамо» не здивувало Європу

Шевченко може й перебуває у віці Христа, але він дива не створить і своїми минулими заслугами не нагодує усіх зголоднілих за великими перемогами «Динамо»...

Складно коментувати такі матчі. З одного боку, розумієш, що «Барселона» -переможець Ліги чемпіонів, володар Суперкубка УЄФА, команда з майже необмеженими фінансовими можливостями, яка може «махнути» Ето’о на Ібрагімовича,  ще й додати за нього 46 млн. євро, може  дозволити собі відмовитися від розміщення на футболках спонсорських логотипів і т.д. і т.п. З іншого боку, вболівальницька надія помирає… ні, взагалі не помирає, і ми щоразу очікуємо від нашого «Динамо» якщо й не дива у матчах проти грандів європейського футболу, то, принаймні, пристойної гри, гідного протистояння, відповіді ударом на удар. «Он  - псалом, а я  - колом, он - крылом, а я  - кайлом», як співав Висоцький. 

…Якби у футбольній Європі існував приз «Гроза авторитетів», то, безумовно, київське «Динамо» було б серед перших претендентів на нього.  Аякже, перемагали й  «Селтік» з  «Реалом», і «Баварію» з «Арсеналом»... Ну й, звичайно, як же забути феєричні перемоги над «Барселоною» у 1997 році  - 3:0 і 4:0. Шкода лише, що старі заслуги  у футболі не грають, і нове покоління клубу  щоразу має доводити своє право на промені слави, які ллються з динамівського герба.

Поразка 0:2  у вчорашньому матчі, звичайно,  не є катастрофічною, і втрата трьох очок з огляду на турнірну стратегію також не є непоправною для киян, проте якийсь неприємний присмак від каталонського паломництва залишається.

Враження таке, що динамівці ще до матчу  віддали, якщо не перемогу, то всі можливі прерогативи господарям. Мовляв, будемо старатися, але такому суперникові програти не соромно, і взагалі, наша мета у групі  - поборотися за друге місце.

Скромність прикрашає мужчину тоді, коли його більше нічого не прикрашає. «Динамо» гідно протрималося на «Ноу-Камп» перші хвилин 20, а далі почало відверто грати другим номером, глибоко відкочуючись оборону  і віддаючи оперативний простір каталонцям.

Дивно, але факт. Одними з найкращих у динамівців учора були Шовковський і Шевченко – люди, які  12  років тому «виносили» «Барсу» вперед ногами і ще пам’ятають, як це треба робити.  Решта грали -  старанно і самовіддано, кожен уважно стеріг свою позицію,  але цього виявилося замало, щоб привезти додому хоча б очко, хоча б забитий м’яч.

Щоб гідно протиставити щось «Барсі», нині потрібно стрибнути вище голови. Доводиться констатувати, що динамівці цього не зробили і, як на мене, у принципі не могли здивувати Європу.  «Відносно незнайомим суперником» назвав київське «Динамо» Хаві Ернандес і, на жаль, у нашого чемпіона не знайшлося аргументів, щоб ознайомити його з  процедурою виймання м’яча з сітки власних воріт. 

Ще до матчу всім було зрозуміло, що  «Барса» заб’є гостям обов’язково, проведе гру з акцентом на атаку. Не ті люди Мессі, Ібрагімович, щоб губитися проти будь-якого захисту, тим паче  у матчі проти не фаворита, та й позаду у них є кому підсилити тиск на ворота суперника. 

 Отже, робити ставку на глухий захист для гостей - видавалося цілком безперспективним. Можна було спробувати  зіграти на контратаках, але для цього потрібно мати попереду пару чи хоча б одного прудконогого нападника, який здатен втекти і влучно пробити. При всій повазі до дуету Шевченко - Мілевський доводиться усе ж визнати, що на сьогодні це не ті  гравці, які спроможні на такий варіант гри.  Їхнє амплуа – атакувати з глибини поля, продиратися крізь ноги і плечі захисників, заробляти штрафні. 

Артем зараз чи не найкорисніший гравець у «Динамо», забив п’ять м’ячів, віддав сім гольових передач... – але це у чемпіонаті України. Натомість, у єврокубках він  забивав востаннє у лютому «Валенсії», а перед тим – у листопаді «Порту», не густо.

А боротися на рівних  проти «Барселони» без виразної гри попереду – все одно, що йти на тигра голіруч. Тобто, можна спробувати захищатися, але без шансів урятуватися.

Власне, учорашній матч довів, що на сьогодні «Динамо» не має що протиставити серйозному суперникові у єврокубках. Те, що годиться проти «Чорноморця» чи «Зорі», не спрацьовує у матчах Ліги чемпіонів.

Що з того, що  динамівці  до вчора не програвали в офіційних матчах  з травня, з півфіналів Кубка України та УЄФА, коли поступилися «Шахтареві»?  Гра з «Барселоною» опустила всіх нас на грішну землю і має стати для команди, для керівництва клубу  певним уроком, з якого слід зробити дуже точні висновки. Наприклад, щодо трансферної політики. Продати Бангуру за 11 млн.євро – це, може, і гарний бізнес, але якщо до цього   ще й віддати в оренду Гільєрме, так і не давши йому шансу по-справжньому закріпитися у команді, то що залишається в активі, в атаці? Шевченко може й перебуває у віці Христа, але він дива не створить і своїми минулими заслугами не нагодує усіх зголоднілих за великими перемогами «Динамо». Колективна гра, звичайно, гарна річ, але якщо попереду немає вправних  «забивальників», то можна грати й поперек поля.

Ну що, перегорнемо цю барселонську сторінку, хай їй грець. Попереду – «Інтер», у якого очки треба відбирати обов’язково.   

Олег Савицький

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter