Футбол в Україні: що було, що буде і чи серце заспокоїться

«Шахтар» - найкращий клуб Європи… Матузалем програв донецьким … «Грали мої бабки і амбіції»... В Україні завершується  футбольний сезон 2008/2009

В Україні завершується  футбольний сезон 2008/2009.  Прем’єр-ліга уже опустила завісу свого прем’єрного (вибачте за тавтологію) сезону, всі по місцях, та й  клуби нижчих ліг уже наближаються до фінального акорду. 

Власне,  залишилося ще два матчі, які викликають загальний інтерес: 6 і 10 червня  національна збірна Україна проведе їх  у рамках  відбірного турніру на чемпіонат світу 2010 -  з Хорватією і Казахстаном відповідно.

Зрозуміло, що без урахування цих поєдинків збірної підсумки сезону будуть неповними. Хоч як би ми усі і кожен з нас утішалися  виступами клубних команд, проте саме результати  національної збірної, її рейтинг  є найкращим показником, квінтесенцією стану  футбольного господарства в країні.

(Про дискусії щодо побудови «земного раю» в окремо взятій країні ми вже забули, зате переконалися, що з окремо взятого клубу, незалежно від рівня розвитку футболу в країні,  можна створити команду-володаря Кубку УЄФА. Принаймні, якщо суспільна думка сприймає як нормальність ну дуууже багатомільйонний бюджет  футбольного клубу в країні, де середня зарплата є однією з найнижчих у Європі). 

Матч сезону, який ще не відбувся

Мілевський, Воронін

Отже, наступний матч у столиці Хорватії можна назвати вирішальним у долі української  збірної. Здобуте бодай одне очко залишає нашим  шанси у боротьбі за друге місце у 6 групі «відбору» (перше місце і пряму путівку на ЧС 2010 до ПАР, судячи з усього, забронювали для себе англійці) поразка ж просто переводить збірну у категорію невдах, спостерігачів, а не учасників чемпіонату планетарного масштабу.

Поки що маємо приємні звістки з штаб-квартири ФІФА, де у червневому  рейтингу збірних країн світу  команда України піднялася на три сходинки і посідає  19 місце. Все було б цілком задовільно, якби не 8 місце збірної Хорватії, і розуміння того, що   проти цієї  команди, яка вміє нав’язати свою волю,  зазвичай грає вперто і агресивно,  українці виступають традиційно важко. У шести матчах  - єдина перемога у якомусь там 1995 році, дві нічиї і три поразки – не найкращий спадок.  Пам’ятаємо, зокрема,  і невиразну гру  цих команд у минулорічному матчі у Харкові, коли, здавалося, господарі більше раділи нульовій нічиїй, ніж гості. Незадоволеним був лише Воронін, якого тренер Михайличенко так і не випустив на поле і який спересердя грозився більше не приїздити до збірної.

Нині Андрій знову у складі національної команди збірної, знову готовий  до боротьби. На його думку, українці у завтрашньому матчі у Загребі мають не те, щоби перебігати господарів, а зіграти на їхніх слабкостях.

« Хорвати люблять короткий пас, люблять возитися з м’ячем, тому треба  обмежити їм простір і не дати можливість тримати  м’яч", - казав він напередодні і йому, профі європейського рівня, звичайно, видніше, хоча вміння возитися з м’ячем є, скоріше, ознакою класу, а не слабкістю.

Але, безперечно, головним болем Михайличенка є визначення складу збірної.  Два вітчизняних суперклуби - «Шахтар» і «Динамо» разом делегували на  передматчевий збір у Конча-Заспу  лише 12 гравців (з них три воротарі).  Тобто, на практиці,  з донецько-київських  навіть повного складу  не збереш. Отож і  виходить, що  медалі  УЄФА мають свій зворотній бік, і для збірної ніхто з наших лідерів, які так тріумфально піднялися у клубних рейтингах, базовим  клубом не став.  Звичайно, те ж саме можна сказати і про Хорватію, проте там інший нюанс грає роль – майже всі збірники виступають за кордоном у не слабких клубах (у тому числі в Україні), витримують жорстку конкуренцію за місце у складі і надзвичайно піклуються про свою репутацію, зокрема і через матчі у збірній.     

Команда сезону

Феєричний сезон  донецького «Шахтаря» дає підстави говорити не лише про суто спортивні здобутки команди, але й про нові підходи у футбольному менеджменті. Ще кілька років тому загальновизнаними авторитетами  щодо розвитку футбольного господарства  в усьому його різноманітті – від трансферної політики до інформаційно-пропагандистського  забезпечення, рекламної діяльності - був столичний клуб «Динамо», всі кроки якого освячувалися іменем ВВЛ.  Але на магії великого імені довго не протримаєшся, і нині без перебільшення можна сказати, що футбольна столиця України перемістилася до Донецька.   

Власне, «Шахтар» з 1997 року, відколи клуб очолив Р.Ахметов,  не опускається нижче другого місця у чемпіонаті України, проте за останні сезони  тут сталися разючі зміни, унаочнені у побудові п’ятизіркової «Донбас Арени» - бюджет  стадіону разом з благоустроєм навколишньої території, з парком склав 400 млн. дол.

Можна по-різному ставитися до такого розмаху фінансування,  але констатуємо, що  у Донецьку з’явився клуб справді європейського рівня, якому для підтвердження свого нового статусу потрібно (після Кубку УЄФА) не те що здобути Суперкубок УЄФА (це не той показник), але, головне, без проблем пройти груповий турнір Ліги чемпіонів, не кажучи вже про кваліфікацію.  За багатьма основними параметрами,  передовсім щодо  бюджету, трансферної вартості гравців,  яка за висновком експертів подвоїлася після перемоги у Стамбулі, «Шахтар»,  потужніший ніж більшість майбутніх суперників і просто зобов’язаний бути на чільних місцях у групі. 

Крім усього іншого, з «Шахтарем» тепер рахуються не лише на футбольному полі.  Українському клубу вдалося виграти і юридичний поєдинок  – про компенсацію за несанкціоноване розірвання контракту з боку бразильського легіонера Ф.Матузалема.  Фінт бразильця і його нового клубу, іспанської  «Сарагоси», проти  донецьких не пройшов, як відомо, і міжнародний спортивний арбітражний суд у Лозанні присудив на користь «Шахтаря» майже 12 млн. євро, які солідарно повинні виплатити  Мату і «Сарагоса».

Цей прецедент клуб може сміливо записати собі в актив, як і перше місце у таблиці коефіцієнтів  УЄФА за підсумками сезону.

Cкандал сезону

Олексій Савченко

Без перебільшення, найгучнішою  подією сезону у навколофутбольному житті можна назвати заяву тодішнього президента ФК «Десна» (Чернігів)  Олексія Савченка  про те, що  йому відомі факти корупції серед арбітрів.

23 жовтня 2008 року О.Савченко заявив на прес-конференції: «Грала не «Десна», а грали мої «бабки» і мої амбіції. А мої гроші, я вам скажу... гра у мене коштувала від 5 до 15 тисяч доларів. Я по прізвищах можу назвати суддів, які отримували від нас гроші, я по прізвищах можу представити людей, які давали гроші».

У Федерації футболу на це одкровення зреагували швидко. Президент ФФУ Григорій Суркіс  звернувся до Генеральної прокуратури з проханням провести розслідування фактів, які були викладені у  заяві О.Савченка, і дати їм правову оцінку. 

Виходу з ситуації почали шукати усі, адже визнання-звинувачення з боку Савченка пролунали надто серйозні. За подібні виявлені факти у багатьох країнах, зокрема у сусідній Польщі, садовили і садять на лаву підсудних.

У нашому ж випадку все обійшлося тихо, майже по-сімейному. Поки президент ФФУ метав громи і блискавки на адресу корупціонерів і закликав, зокрема і Генеральну прокуратуру,  показати «раз і назавжди на одному прикладі , що таке  огидне  явище існує, ми з ним боремося всі разом, а не піаримося»,   О.Савченко раптово порозумнішав і заявив про свій відхід від футбольної діяльності, а клуб «Десна» подарував місту Чернігову.

 У правоохоронців, тим часом,  було своя логіка, мовляв, оскільки футбольні арбітри не є службовими особами,  то за законом їх не можна звинувачувати в  отримані хабара, і в їхніх діях відсутній об’єктивний склад злочину

За недавнім визнанням Ігоря Кочетова, голови комітету ФФУ з етики і чесної гри, «поки що у правоохоронних органів не виникало  необхідності  втручатись у  діяльність суспільної організації, якою є  Федерація футболу України. ФФУ - досить потужна  структура, у складі якої працюють  кваліфіковані  спеціалісти, які можуть дати професійну  оцінку тому чи іншому явищу. Чим менше ми виносимо сміття з хати, чим більше проблем ліквідуємо  самі, тим сильнішою стає  наша футбольна організація».

Ну, восени 2008 року взагалі-то мова йшла не про професійну оцінку дій О.Савченка і названих ним арбітрів, а про оцінку з точки зору Кримінального кодексу. Цього зроблено не було, між тим днями у пресі промайнуло повідомленняпро те, що "команда Савченка" начебто повернула собі клуб «Десна». Коло замкнулося, гора народила мишу...

Олег Савицький