«Шахтар» - гут, «Вердер» - капут

«Шахтар» - гут, «Вердер» - капут

Минулого року Кубок УЄФА уже  гостював у Донецьку, куди його привіз після перемоги у турнірі капітан “Зеніта” Анатолій Тимощук. У колишнього шахтарівця виявилася легка вдача…

Минулого року Кубок УЄФА уже  гостював у Донецьку, куди його привіз після перемоги у турнірі капітан “Зеніта” Анатолій Тимощук. У колишнього шахтарівця виявилася легка вдача…

Перед матчем

Після створення Ліги чемпіонів УЄФА на початку 90-х років минулого сторіччя гранди європейського футболу помітно втратили інтерес до інших єврокубків – не той рівень престижу, не ті призові, рекламодавці. Відповідно, серед переможців Кубку УЄФА останніх років значаться лише «середняки»:  «Зеніт»,  «Севілья», ЦСКА, «Валенсія», «Порту», «Фейєноорд», «Ліверпуль», «Галатасарай». Кожна з цих команд має свої перемоги і заслуги, тут грали і грають досить цікаві футболісти - орли, але не захмарні. Присмак другорядності зависнув над Кубком УЄФА. 

Фото REUTERS
Це змусило керівництво УЄФА йти далі шляхом реформ і спочатку ліквідувати турнір Кубка володарів Кубків,  а потім  змінити формат Кубку УЄФА, зробивши його своєрідною другою лігою континентального клубного футболу (з наступного сезону, як відомо, це буде турнір під назвою Ліга Європи УЄФА, в якому візьмуть участь одразу 48 команд).

Відповідно, з’явився інтерес до того, хто ж  стане останнім переможцем у Кубку УЄФА.  Навіть у Німеччині, після того, як «Баварія» безславно вилетіла з  Ліги чемпіонів ще у чвертьфіналі, заговорили про те, що все-таки давненько німецькі клуби нічого не вигравали, у фіналах єврокубків грали востаннє у 2002 році (та й збірна у ці роки задовольнялася «сріблом» і «бронзою», лише).

З цього приводу висловився навіть президент Футбольного союзу Німеччини Тео Цванцігер, заявляючи про те, що вихід "Вердера" до  фіналу Кубку УЄФА є гордістю для бундесліги. "Це сталося як ніколи  доречно. Ми зачекалися виходу до європейських фіналів. Тепер я можу висловити  свою гордість тим фактом, що одразу два клуби представляли нашу країну у напівфіналі Кубку УЄФА, а одна команда гратиме у вирішальному".

Та й сам "Вердер" не збалуваний трофеями у євротурнірах. Одна перемога у Кубку кубків в 1992 році за всю  вікову історію, відповідно на цьогорічний шанс у клубу були особливі сподівання.

Про Україну й годі говорити,  футболісти просто заборгували  - перед власниками клубів, перед суспільством, перед уболівальниками, які ще ходять на матчі наших клубів не лише “у розмірковуванні полузати насіння чи пивка попити”, а й в очікуванні якісної гри, коли футболісти вміють не лише виконувати «величезні обсяги роботи», а й забивати голи.

Під час матчу

Луческу випустив у стартовому складі  п`ятьох своїх бразильців. Одразу й не пригадати, коли він  ще розпочинав матч з цією чудовою п`ятіркою, але, очевидно, це стало певним  сюрпризом для гравців “Вердера”, які довго, практично увесь перший тайм,  не могли “накрити” в’юнких і технічних латиноамериканців. Уже в дебюті матчу  “Шахтар”, немов би на правах господаря, провів надзвичайно гостру атаку.  Жадсон  вертикальним пасом розрізав усю оборону  бременців і вивів Адріано на удар прямо по центру. Той ударив небезпечно, але не більше, німці, своєю чергою,  зробили зарубку на пам’ять, але  теж не більше, адже за 20 хвилин ситуація повторилася.  З тією  лише різницею, що тепер Адріано не схибив, зіграв надзвичайно технічно, перекинувши м’яча через воротаря несильним, але чітким  ударом.

Фото REUTERS
Тут і пригадалося , що за статистикою у фіналах Кубку частіше перемагали ті команди, які першими відкривали рахунок. Але від цього не полегшало, адже по ходу матчу ставало зрозумілим, що “Шахтар” у фіналі зустрівся з найбільш небезпечним і кваліфікованим суперником за весь нинішній турнір (вибачайте, динамівці). Атлетичні, мобільні гравці “Вердера” продовжували  методично і дисципліновано тиснути на  “помаранчево-чорних”, вдаючись до пресингу, а іноді нав’язуючи жорсткі зіткнення. Після одного такого прийому “на корпус” Срна довго не може відхекатися. Силові єдиноборства наші програють, на другому поверсі теж без варіантів. 

Зате коли бразильцям удається розгорнути комбінаційну атаку -  це просто показові виступи. Ілсіньйо, Вілліан накручують захист “біло-зелених”, кидають у прорив Адріано і все складається  наче на користь “Шахтаря”, у якого вимальовується перевага в часі тримання м’яча. 

Аж нарешті своє слово каже злий випадок. П`ятов, який загалом зажив репутації стабільного воротаря, припускається прикрої помилки. Тільки він сам знає, як спрацював у нього окомір і чому він не встиг за долі секунди помітити, що м’яч після удару Налдо пущений з підкруткою і летить катастрофічно  швидко, змінюючи напрям руху. Відбий і все, епізод буде вичерпано. Але голкіпер вирішив узяти м’яч до рук  і, наче обпікшись,  випустив його за лінію воріт.

А далі Срна довів, що капітан у команді існує не лише для того, щоб обмінюватися вимпелами на початку матчу. Те, що він одразу підбіг до П`ятова, підбадьорив його: мовляв, буває, тримайся надалі, -  така психологічна підтримка дорого коштує (можуть же люди робити спільну справу, не шукаючи винуватих, не звертаючись до Конституційного суду чи до Шустер-live). Думаю, такий Срна 6 червня сам-один буде спроможний протистояти  всьому нападу збірної України .

Кінцівку першого тайму “Шахтар” провів просто чудово. Удар Левандовського з льоту, стрімкі атаки з флангів унаочнюють перевагу гірників і лише свисток на перерву врятував  бременців від більших неприємностей.

Після відпочинку  напруга матчу наростає, команди починають грати на зустрічних курсах. Атака зліва, атака справа, команди йдуть на обмін ударами і тут вимальовується деяка перевага у фізичних кондиціях “Вердера”. Вона була очікуваною і сам Луческу звертав на це увагу у передматчевих інтерв`ю, але, як виявилося, відповісти на такий поворот у сюжеті матчу було непросто.

Українські  бразильці  дедалі частіше потрапляють в офсайди, Ільсіньйо, синій від утоми, не може розкачати свого свіжого візаві Озіла, не встигає за Бенішем, заробляє попередження.

Проте тренер донеччан не поспішає з замінами. А коли нарешті на полі з`явилися Гладкий, Дуляй, стало зрозуміло, що цього разу, на відміну від попередніх матчів, у гірників заміни, як мінімум, не посилили команду. Перший періодично випадав з гри, пасивно спостерігав за боротьбою, а Дуляй наприкінці  додаткового часу примудрився втратити м’яч у центрі поля, внаслідок чого “Шахтар” отримав інфарктний момент біля власних воріт, коли Пісарро засмикав Чигринського. Арбітр не зарахував  гол, на щастя, а міг би, як кажуть, і бритвою полоснути по наших серцях чи що там у кожного є. 

Після матчу

Донецький "Шахтар" вписав своє ім`я в історію європейського футболу. Вперше представник  незалежної України здобув один з почесних трофеїв, які розігруються між клубами Старого Світу. На  рахунку донецької команди  цього сезону – скальпи “Барселони”, “Базеля”, “Тоттенхема”, ЦСКА, “Марселя”. Під важку руку шахтарівців потрапив і найбільш титулований український клуб – столичне “Динамо”.  “Шахтар”, який за обсягами свого бюджету, розмахом інфраструктури  входить до числа  найбільш забезпечених  клубів Європи, відтепер переплавив валюту трансферних операцій у благородний метал Кубку УЄФА.  Попереду – матч за Суперкубок УЄФА з переможцем Ліги чемпіонів. А там – і новий старт у Лізі чемпіонів, де вже пора  українським клубам підніматися нагору з низин групових  поєдинків. 

Фото з сайту http://www.shakhtyor.donbass.com
…23 роки тому київське “Динамо” перемогло у розіграші Кубку Кубків, здобувши цей трофей для цілої України, яку накрила радіаційним крилом Чорнобильська катастрофа. Нині, у скрутний період іншої халепи -  фінансово-економічної кризи  донецький “Шахтар” везе в Україну Кубок УЄФА. 

Шановні наші футболісти, а чи можна вигравати в Європі частіше, не чекаючи катаклізмів?

Олег Савицький

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter