Українці в Кубку УЄФА: повний се сі бон!

Українсько-французьке  протистояння у чвертьфіналі завершилося на нашу користь… «Динамо» - ПСЖ  0:0 і 3:0, «Шахтар» -«Олімпік» 2:0 і 2:1, попереду український півфінал!

***C`est si bon! (фр. Як добре!)

Українсько-французьке  протистояння у чвертьфіналі Кубку УЄФА завершилося на нашу користь… «Динамо» - ПСЖ  0:0 і 3:0, «Шахтар» -«Олімпік» 2:0 і 2:1, попереду український півфінал!

Дві українські команди проходять до півфіналу Кубка УЄФА, відповідно, хтось із них - «Шахтар» або «Динамо» гратиме 20 травня у Стамбулі у фіналі цього турніру. Ще рік тому такий мар’яж міг вважатися ненауковою фантастикою, перегрівом на південній трибуні, але ж мрії іноді збуваються. 

Обидві українські команди учора були за розрахунками букмекерів фаворитами у своїх матчах, і це також можна вважати певним просуванням у класі.  Досі  наші клуби мали лише 7 перемог і 18 поразок в офіційних матчах з французами, виходили проти них з негарними передчуттями, але, зрештою, вся ця архівна  статистика  виявилася лише антуражем, запорошеними декораціями, які не мали жодного впливу на перебіг  учорашніх матчів.

Наш друг гвінеєць так і пре

 «Динамо» повертається на авансцену європейського футболу. Саме так можна розцінити вихід клубу у півфінал Кубка УЄФА після кількарічного тупцювання на далеких підступах до сяючих вершин.

 І справа  не лише в констатації  таких приємних речей  як просування в авторитетному єврокубковому  турнірі чи вчорашній розгром ПСЖ.

По суті ми з вами стали свідками народження нового «Динамо», нового після епохи Лобановського.  Те, що колись називалося флагманом українського футболу, кузнею футбольних кадрів, відійшло у минуле.

Динамо нині – цілком завершений продукт  сучасного глобалізованого футболу, де конкурентоздатні команди створюються не лише на тренувальних полях, але й на трансферному ринку. Вгадали власники клубу з тренером, з селекціонерами, комплектацією складу гравців, вистачило коштів на придбання джокерів  – вони на коні і можна вирушати у похід за трофеями.

У випадку з приходом до динамівського  керма Юрія Сьоміна так і трапилося. Варяг з Москви без зайвого пієтету поставився до так званої спадщини Лобановського, і за рік зробив те, що не вдавалося учням і послідовникам великого ВВ – Буряку, Дем’яненку, Лужному, повернувши команді репутацію європейського рівня.

Учора у динамівських футболках ми побачили євро-афро-латиноамериканську збірну з мінімальними вкрапленнями «українізмів». Ця команда, не скажу легко, але цілком упевнено переграла паризький ПСЖ, віддавши парижанам боржок за 1994 рік. 

Ісмаель Бангура

Схоже, що ПСЖ на динамівському стадіоні так і не зумів перебудуватися після швидкого нокдауну від Бангура. Перша атака, перший удар по воротах Ландро і  - гол майже з нічого. Далі – більше.

ПСЖ приїхав атакувати, проте і Сьомін не захотів віддавати ініціативу у чужі руки. Випустив у стартовому складі  двох форвардів – Мілевського з Бангура, дещо ризикуючи, оскільки гвінеєць  останнім часом випадає з командної гри, але таки вгадав. Поява Бангура виявилася сюрпризом для захисників гостей, які увесь перший тайм немов заворожені чатували на гвінейця.

Ісмаель у першому таймі був якщо не найкориснішим, то найяскравішим. Обходив суперників з будь-якого боку, а іноді на куражі йшов просто в лоб.

 «Наш друг гвінеєць так і пре», - співав Висоцький і ми тоді підспівували йому, не знаючи,звичайно, що настануть часи, коли африканські друзі будуть примножувати славу українського футболу.

Ну і особливе гран  мерсі голкіперу ПСЖ Ландро. Давно не бачили такого дива у воротах, та ще й у міжнародних матчах. По суті в усіх трьох пропущених м’ячах є його «заслуга», за що цілком справедливо власники клубу можуть зробити свої фінансові висновки.

Отже, гості з Парижа залишили Київ у не найкращому стані. Французькі оглядачі, які були тут з командою, писали перед матчем про «жахливий стан» нашого міжнародного аеропорту, зате відтепер у них є широка інформація для роздумів про стан і перспективи ПСЖ. Тим паче, що клуб зазнає відчутних фінансових труднощів і,  за повідомленнями тієї ж преси, заліз у кредитні борги  і може розраховувати лише на оренду нових гравців.

Але то їхні проблеми. В Україні ж давній футбольний спір  між «Динамо» і «Шахтарем» набуває нової гостроти, особливо якщо згадати, що крім двох матчів півфіналу КУЄФА 30 квітня – 7 травня,  ці команди зіграють ще й півфінал Кубка України 22 квітня і заключний матч у чемпіонаті України 30 травня…

Найшла коса на камінь

У передматчевих прогнозах можна загубитися. З одного боку гірники   впевненіше   провели цьогорічну  сесію  КУЄФА: 4  перемоги,1 нічия і 1 поразка, а у динамівців: 2-3-1, м’ячі 8-5. З іншого – Київ безапеляційно лідирує у чемпіонаті України і, схоже, вміє більш раціонально розподіляти сили на дистанції сезону. Донецьку ж ще треба закріпитися на другій сходинці турнірної таблиці, у зоні Ліги чемпіонів, а це, зрозуміло, потягне за собою додаткові витрати зусиль, необхідність варіювати складом, шукати нові схеми і зв’язки.

Для Луческу, який наче вже збирався завершити свою роботу у «Шахтарі», успішний завершальний акорд (як мінімум – вихід у фінал КУЄФА і друге місце у чемпіонаті країни) є обов’язковим, справою честі. Для Сьоміна існує певний карт-бланш і цього року його ніхто з Києва не відпустить, навіть у разі відносної невдачі. Тобто психологічно він у дещо кращому стані, ніж його донецький колега, вільніший у своєму праві на помилку.

Згадаємо, що свої два останніх матчі проти «Динамо»  гірники виграли, що додасть перцю у цьому дербі.

 Очевидно, що сильним козирем «Шахтаря» є його бразильський компонент.   Адріано,  Фернандіньйо, Жадсон, Ілсіньйо, Вілліан  - ця компанія може замакітрити будь-який захист, що вона власне і довела у вчорашньому матчі проти «Олімпіка», лідера чемпіонату Франції, нагадаємо.

Тренер французів Геретс недарма заявляв напередодні, що це буде найважчий матч сезону і кожен гравець команди має стрибнути вище голови.

Вище не вдалося. «Шахтар» був учора дуже мобільним і відмобілізованим, завжди у готовності відповісти ударом на удар, і така контргра, очевидно,  сплутала попередні плани господарів.

Як власне і дещо несподіваний гол Ферна.  Після цього марсельцям треба було забивати вже чотири м’ячі, а «Шахтар» явно був не схожий на «Гренобль» ( в якого Марсель напередодні   виграв саме 4:1).

Звичайно, господарі тиснули і створювали моменти, але загалом складалося враження, що роблять вони це за певною інерцією, без потрібного азарту чи натхнення.  Гості контролювали гру і хоча періодично віддавали ініціативу, простір, було помітно, що вони не бояться це робити, знають, як вийти з оборони. 

Незарахований гол Самасса наприкінці матчу остаточно зняв усі питання щодо переможця. Але деякі нюанси залишились і спритний Адріано, який наполегливо шукав свого шансу,  нагадав про них, образливо пустивши м’яча між ніг   воротаря Манданда.

Отже, маємо у півфіналі КУЄФА українську пару проти німецької. 

Наш  Президент зазначив, що це є черговим свідченням сили України і прагнення українців до великих перемог.

Хто б сперечався. Може надалі українці і насправді підтягнуться…

Олег Савицький

Фото УНІАН