Шестиматчева «суха» серія Горяїнова обірвалася, наче пісня юного барабанщика

Лише  один забитий мяч  спромоглися “організувати” на  трьох  українські клуби – учасники 1/8 Кубка УЄФА. Небагато, зате кожен зберігає шанси...

Ну, от і ми в Україні відчули, що таке двобій вітчизняних клубів в рамках європейського турніру. Загалом враження таке, наче на своїй машині виїхав на міжнародний автобан: є нові відчуття, а є цілком звичні, наприклад, при бажанні можна оспорювати рішення дорожнього патруля, чи то пак арбітра київського матчу в епізоді з падінням Коельйо у штрафному динамівців…   

Але саме такі матчі складають історію футбольних клубів, вони підвищують градус і національних турнірів, де вболівальники з покоління в покоління ведуть свій рахунок упущених перемог і незаслужених поразок, і щоразу женуть команди поквитатися  і відновити справедливість. Це не банальна злопам’ятність, прошу зауважити,  просто без пам’яті не варто взагалі нічого робити. Тим паче смажити «драконів» чи «коней».

..Лише  один забитий мяч  спромоглися “організувати” на  трьох  українські клуби – учасники 1/8 фіналу Кубка УЄФА, “Динамо” - “Металіст” 1:0, ЦСКА – “Шахтар” 1:0. Небагато, зате всі наші  не втратили шансів на продовження своєї участі у турнірі. Зрозуміло, волею жереба скорочення  представництва України не уникнути, та сподіваємося, торкнеться  воно лише київсько-харківського дербі. 

Кожному – своє. Голкіпер «у запасі» київського “Динамо” Олександр Шовковський, за повідомленням  податкової адміністрації, сьогодні  як законослухняний громадянин візьме участь у показовому декларуванні своїх доходів, а його партнери по клубу будуть відновлюватися після  учорашньої гри з “Металістом” і думати про матч-відповідь 19 березня.

Так само є над чим ламати голову і тренеру харків’ян Маркевичу. Весна 2009 року складається для його  підопічних не дуже сприятливо, і після феєричної перемоги над “Сампдорією”  команду чекало сходження з Олімпу, і холодний душ (з грязевими ваннами) у внутрішньому чемпіонаті.    Поразка від “Динамо”   і нічия з аутсайдером ФК “Львів” призвели не лише  до  втрати надій на  “золото”, а й загострили боротьбу за “срібло” (шестиочкової фори над “Шахтарем” як не було).

Все це, ясна річ, викликало бурхливі коментарі, зокрема і самого Мирона Богдановича,  який, треба визнати,  мав підстави  нарікати на вплив зовнішніх сил у перебіг обох матчів.

Для повної реабілітації треба було досягти успіху у вчорашньому матчі, довести, що “Металіст” із темної конячки у Кубку УЄФА перетворився на одного з фаворитів. 

Проте поразку, нехай і мінімальну, успіхом не назовеш, і підтвердження свого класу команда відклала принаймні на тиждень.

Шанси не втрачені, зовсім ні, але, як на мене, реалізувати їх буде складно.

Учора за нормального суддівства, нормального стану поля харків`яни  були  сповнені бажання довести вищу справедливість. Натомість динамівці другий матч підряд переважають  металістів в ігровій активності, не дають розгорнути їхню фірмову гру у швидкий, короткий пас, більш потужно виглядають і в нападі. 

Впадає в око, що індивідуально кожен з динамівців учора був кращим, сильнішим   свого колеги по амплуа з “Металіста”. Богуш зробив менше помилок, ніж Горяїнов,  Мілевський був ефективнішим від Коельйо, Вукоєвич з Алієвим переграли Валяєва з Олійником  і т.д.

Більше очікувалося від Кравця, але йому не вдалося продовжити  свою гольову серію. Обійшовся напівмоментами, ну така вже доля форварда, багато залежить просто від фарту, випадку.

Господарі нав’язали гостям досить жорстку, невпинну боротьбу за кожен мяч, вдаючись навіть до  тактики дрібного фолу. Михалик гасав за Коельйо  по всьому полю,  не шкодуючи ні його, ні своїх ніг, ні заодно носа Валяєва.

Багато падінь, багато штрафних,  мало ударів по воротах, ще менше влучань… А що ви хотіли, коли найшла коса на камінь і ніхто не хотів поступатися? Ганцарчик заледве труси не стягнув з Корреа, а у штрафний майданчик не пустив.

Не було навіть і натяку на те, що “Металіст” пробував “засушити” гру. Якраз харківяни пішли на обмін ударами, вдавалися до активних контрвипадів і хто зна, чия була б зверху, якби, наприклад, Коельйо, на початку другого тайму вискочив на Богуша  з  мячем під лівою, робочою ногою, а не під правою, “тещиною”.

І поки гості переживали втрачений момент, кияни посилюють натиск, Кравець б’є і ногою, і головою, але доля зрештою посміхається суперактивному того дня Вукоєвичу.

На восьмому чи на девятому кутовому фатальної  помилки припускається  Горяїнов і його шестиматчева “суха” серія обривається, як пісня юного барабанщика.   

Маркевич прагне врятувати матч, випускає на поле Девіча, але той помітно не готовий грати на такому рівні і запамятався хіба що тим, що заробив  єдиний кутовий для “Металіста”.

Головний тренер національної збірної України Михайличенко, який був одним з найбільш зацікавлених глядачів на матчі, розчаровано зітхає, очевидно  серб нічим не допоможе нашій збірній зіграти 1 квітня  проти Англії. Грає не паспорт, а майстерність.  

Між тим заміна у киян  Кравця на Гусєва свідчить, що “Динамо” зміщує акценти своїх атакувальних дій. Харків’яни не встигли розібратися що до чого і ледве не були покарані за таку недбалість. Гусєв з Мілевським господарюють на правому фланзі атаки, Артем б’є з-під захисника і Горяїнов рятує команду від дуже недоречного другого гола.

0:1  - цілком перспективний рахунок перед домашнім матчем-відповіддю. Але виключення бувають, і перспективи нерідко залишаються недосяжними. Проста арифметика: киянам достатньо забити гол на полі “Металіста” (що цілком реально з огляду на потужність їхньої атаки на сьогодні, набір виконавців) і той опиниться перед необхідністю відповідати  уже трьома м’ячами.

Отже, “Динамо” підтвердило свій статус фаворита у цій парі, але лише номінально, на сьогодні. Водночас “Металіст” ще нічого не втратив, навпаки має посилити свою мотивацію нарешті перемогти столичний клуб. Тобто питання, очевидно, лежить більше  у площині психології гравців, тренер має точно визначити, хто з них готовий битися за перемогу і наскільки готовий.

Приблизно такий масштаб завдань вимальовується і перед “Шахтарем”, який учора  на штучному газоні у московських Лужниках виглядав  зовсім не гірше господарів-армійців.

Проте привіз додому  також 0:1.

 Як у воду дивився колишній арбітр  Любош Міхел, який нині працює  директором міжнародного відділу у ФК "Шахтар". Напередодні матчу він висловив думку про те, що шанси обох команд приблизно рівні, але у підсумку багато буде залежати від арбітра.

Так і сталося, арбітр Ріцоллі не залишив повз увагою  фол Раца  на прудкому  Красичі і найкращий бомбардир Кубка УЄФА Вагнер Лав реалізував пенальті. 11 м’ячів у турнірі, не жарт. Без Чигринського, який змушений пропускати матч-відповідь, захисникам гірників буде  вкрай важко втримати цього форварда.    

Фото REUTERS

На цьому проблеми «Шахтаря» у московському раунді двобою  з ЦСКА завершилися. Загалом добре, що вони обмежилися лише футбольним полем. Вітри, які нині долинають з Москви, приносять досить неоднозначні чутки чи відомості про настрої, які ширяться у російському суспільстві щодо подій в Україні. Мало-помалу політизованість у відносинах між двома державами починає впливати на економічні рішення, тиснути на рівень гуманітарних контактів, культурного співробітництва.

Декому в Росії, як свідчать тамтешні соціологічні опитування, Україна ввижається мало не ворогом, потенційним супротивником.

Слава спорту, такі настрої поки що не  захлеснули шановну футбольну громадськість, та й що там ділити, коли у складах  ЦСКА і «Шахтаря» «на чверть» -  симпатичний футбологенний бразильський народ. 

А поки що чекаємо на чергове дербі: на кону «срібло» національного чемпіонату. 

Найближчої неділі номінальні невдахи першого раунду Кубка УЄФА «Металіст» з «Шахтарем»   перейдуть, так би мовити, на внутрішню арену  і зіграють у матчі Прем’єр-ліги.

Ви не повірите, але за статистикою з 23 поєдинків цих команд у національних чемпіонатах харків’яни виграли лише один, у 2004 році, і 16 разів програли. От вам і історична пам`ять.

Цікаво все-таки, наскільки весняна волога роз’їла харківський метал?

Олег Олійник