Куди дивились динамівські ангели–хранителі?

Харківський «Металіст» і київське «Динамо» результативно розпочали новий футбольний рік матчами в 1/16 фіналу Кубка УЄФА, проте ціна їхніх очок різна...

Харківський «Металіст» і київське «Динамо» результативно розпочали новий футбольний рік матчами в 1/16 фіналу Кубка УЄФА, проте ціна їхніх очок різна...

Може, у металургів і насправді криза, а от у металістів, принаймні, з харківського ФК – просто небачений підйом.

Обіграти авторитетну  “Сампдорію”, та ще у гостях, та ще у лютому – це дорогого варте. Досі статистика клубного протистояння Україна – Італія не радує: 6 перемог ( з учорашньою) проти 28 поразок, мамма міа, з цим треба щось робити.

Фото REUTERS

В італійців сезон у розпалі, по вісім-десять офіційних матчів з початку року уже відіграно, а харків’яни на чолі з Маркевичем мандрують по теплих краях, по чужих тренувальних базах у пошуках спарингів, поки вдома  ще літають  “білі мухи”.     

Здавалося, завдання зовсім не до снаги “Металісту” – підійти в оптимальній формі до 1/16 фіналу Кубка УЄФА, зберегти після зимового міжсезоння високий рівень командної гри, показаний восени минулого року.  А от зійшлися в очному поєдинку з “Сампдорією” – і від серця відлягло: є гра, є команда, є тренер.

1:0 у гостях, дуже непогані шанси на загальну перемогу у двобої, та головне -  харків’яни  у вчорашньому матчі  довели, що один з лідерів української Прем’єр-ліги, як мінімум, нічим не поступається своєму візаві з італійської ліги, яка небезпідставно вважається чи не найсильнішим внутрішнім турніром у Європі.   

Нехай тепер тренер  "Сампдорії"  Маццаррі нарікає на важкий календар, який, за його словами, і завадив команді зіграти проти харків’ян на повну силу. Мовляв, усі сили віддали у недільному матчі проти «Ювентуса», не встигли відновитися, от і показали лише 60-70 відсотків свого потенціалу.

У Харкові відігратися буде дуже важко, констатує він, і ми з ним, звичайно, погодимося. Лише побажаємо, щоб Маркевичу  і його підопічним вистачило  фарту довести своє право на  виступ в 1/8, де,  пам’ятаємо, за умови своїх перемог можуть зійтися «Металіст» і «Динамо».

Але поки що кияни виявляються далі від цього рубежу, ніж харків’яни.  Нічия 1:1 на своєму полі проти «Валенсії»  не дає особливих приводів для оптимізму у лавах динамівського клубу.

«Не мог понять  в сей миг  кровавый, на что он руку поднимал» – ці класичні лермонтовські рядки, звичайно, написані не з приводу вчинку людини на прізвище Гюменні у вчорашньому матчі на стадіоні «Динамо» ім. В.Лобановського.

Бельгійський арбітр чудово розумів, що, піднімаючи другу жовту картку перед Мілевським, він не просто вилучає основного форварда динамівців з поля, а кардинально змінює малюнок гри, обриває атакувальний порив  господарів, які щойно зрівняли рахунок і готові піти на вирішальний штурм воріт гостей.

Усе це миттю пронеслося у голові людини на прізвище Гюменні і вона без тіні сумнівів прийняла рішення покарати форварда найвищою мірою, причому у досить суперечливому моменті, коли можна було свиснути і в інший бік.

Динамівські ангели–хранителі у цей момент, мабуть, дивилися “Шустер live” чи ще щось дуже заполітизовано-злободенне, і трохи упустили контроль над ситуацією.  

Як на мене, це був кульмінаційний момент у київському матчі.  Навіть прикрий необов’язковий гол , пропущений господарями у дебюті матчу, ще нічого не означав, крім загострення і без того напруженої боротьби на полі, тоді як вилучення Мілевського ставило крапку  на бажанні динамівців подолати  сьогодні іспанський бар’єр.

Хоча грати треба було ще 25 хвилин, але після такого повороту подій  найбільший інтерес викликало лише те, як скоро Сьомін визнає за необхідне замінити другого Артема, другого  форварда киян на гравця захисного плану. Адже самотужки Кравець уже не становив жодної загрози для “Валенсії”, і треба було зміцнювати оборону, щоб не випустити синицю з руки, як це трапилося минулої осені в інфарктному  матчі з “Порту”.

До честі Сьоміна він витримав інтригу до кінця і зняв  Кравця перед самим фінальним свистком, засвідчивши свій мушкетерський запал битися за перемогу будь що, навіть коли людина на прізвище Гюменні бере на себе обов’язки гільйотинщика.

Отже, у Києві - лише нічия, причому динамівці забивають, як свідчать статистики,  уже в 11-му євроматчі на своєму полі, але цього вкотре бракує для перемоги. І до всього -  пропущений удома м’яч зайвою вагою  ляже на шальки суперників  у матчі-відповіді вже за тиждень.

Чи є у киян резерви для посилення гри – питання постає у всій своїй неминучій гостроті, адже зрозуміло, що “Валенсія” у себе вдома 100 відсотків спроможеться на якісніший футбол.   Учора вона лише епізодично, ескізно показувала, як уміє організовувати атаки, тримати м’яч, пресингувати.  Одним влучним ударом по воротах Богуша, як учора, справа не закінчиться.

 Фінансова криза в іспанському клубі аж ніяк не применшує клас  таких майстрів як Вілья, Сілва, Мор’єнтес і компанія.  Від затримки з виплатою зарплат вони гірше, ніж уміють, навчені, не гратимуть, навпаки кинуть усі сили, аби пройти якомога далі у КУЄФА, а там уже по закінченні  сезону вирішувати, чи залишатися у цьому клубі, а чи шукати надійнішого фінансового джерела.

Та й керівництво  такого титулованого клубу має пометушитися щодо інвесторів, як не як 90-річчя заснування на носі, 18 березня.  

І всі наші розмови про, наприклад,  проблеми у захисті “Валенсії” мають стихнути, якщо згадати про стан динамівських оборонних порядків.

Не від гарного життя Сьомін передислокував Несмачного з лівого флангу на правий, але від такої перестановки нічого на краще не змінилося. Зв’язка Несмачний – Гіоане виявилася найслабшою ланкою у вчорашній грі, і просто дивно, що вона взагалі була на полі, а не на лавці запасних. А те, як ця парочка разом з Михаликом  прогавила першу ж атаку іспанців, узагалі, краще не згадувати.

Помітно, що не в кращому стані  Єременко,  який наприкінці першого тайму упустив такий ударний момент біля воріт гостей, просто не влучив як слід по м’ячу.

Динамівський дебютант Кравченко поки що, як на мене, більше  шукає свого місця на полі, ніж додає конструктивізму у грі. Будемо сподіватися на його швидке порозуміння з новими партнерами.

А от Кравець усе ще подає надії. Людина-гол – ось хто вкрай потрібен “Динамо”,  забивний  форвард, який спроможний зробити гол з нічого, чи принаймні з двох-трьох моментів. Артем у кожному матчі має таких нагод з півдесятка, і поки що марнує їх з вправністю власника необмеженого банківського рахунку.  Але ж  аванси треба відпрацьовувати. 

Отже, матч-відповідь для киян може перетворитися на похід за чашою Грааля (саме у кафедральному соборі міста Валенсія, кажуть, зберігається ця легендарна реліквія християн) – з масою несподіваних поворотів сюжету і пригод, які зовсім необов’язково закінчуються щасливо для тих, хто зважився на таку подорож…  

Олег Олійник

Фото УНІАН