Ліга чемпіонів - без українців: Динамо пролетіло, Шахтар грюкнув дверима

Ліга чемпіонів - без українців: Динамо пролетіло, Шахтар грюкнув дверима

Українські клуби попрощалися з Лігою чемпіонів... Уже не трактор, але ще й не автомобіль... Третє місце у групі - сьогоднішня межа  лідерів нашого футболу?...

13 тисяч глядачів, які наважилися  прийти у дощовий вечір на донецький стадіон “Олімпійський”, стали свідками найбільшої перемоги “Шахтаря” у  єврокубках.

Фото АР
Пять сухих м`ячів  відвантажено швейцарському “Базелю” і таким чином діючий чемпіон України посідає третє місце у  своїй групі С Ліги чемпіонів, яке дає право продовжити виступи на євроарені – у Кубку УЄФА.  

Швейцарці виявилися найслабшою ланкою у групі, місяць тому вони з таким же рахунком поступилися  іспанській “Барселоні”, але від того перемога донеччан аж ніяк не тьмяніє.

Вона знаменна з кількох аспектів. Перший і головний -  турнірний ми вже згадували, по-друге, “Шахтар” з вересня 2007  року не перемагав у себе вдома у груповому раунді Ліги, по-третє, ця перемога, як і недавній виграш у київського “Динамо”, засвідчила подолання кризової смуги у донецької команди. Можливо, дещо запізно, сезон все-таки завершується (масть пішла, а карта закінчилася), але, безумовно, краще  пізно, ніж ніколи.

У вчорашньому матчі гірники показали досить змістовну колективну гру, щедрий набір атакувальних комбінацій,  блиснули й індивідуальною технікою. Все складалося дуже вдало, команда упіймала кураж і подальший розгром гостей з Швейцарії зупинив лише арбітр.

Звертає на себе увагу та обставина, що на цей поєдинок Луческу виставив у стартовому складі аж чотирьох українських футболістів зразу, а з виходом  у другому таймі Селезньова і Єзерського легіонери, ця незмінна надія і опора Мірчи Михайловича, опинилися навіть у меншості. Не було б щастя, так нещастя допомогло -  дискваліфікація Брандао, травма Чигринського  змусили  тренера дещо переформатувати склад, посилити середню лінію, де знайшлося місце українцеві Гаю.

Фото АР
Але бразильці не упустили нагоду влаштувати бенефіс. Якщо у першому таймі захист гостей ще якось встигав за “ртутними” переміщеннями Жадсона, Вілліана і Фернандіньйо, то після перерви відверто посипався. Атаки у гірників виходили  одна за одною навчально-показовими, з використанням усієї широти поля,  з забіганнями, потужними ривками на випередження, на грані офсайду. І головне – майже кожна атака  завершувалася ударом по воротах, що не давало шансів противникові кинутися в контратаку. 

Причому на початку гри ніщо не віщувало такого розгрому. Швейцарці діяли організовано, щільно по гравцеві,  намагалися відповідати контрвипадами. Показово: на 30-й хвилині  гості влаштовують веремію у штрафному майданчику “Шахтаря”, подають два кутові підряд, гірники ледве відбиваються, трибуни образливо свистять  - і нарешті  пружина розпрямилася.  У багатоходівці господарів бере участь половина команди,  на удар виводять Жадсона і той зряче б`є у самісінький куток воріт.

 Перший пішов! Стало зрозуміло, що аргументи донеччан вагоміші, ніж базельців, і другий тайм довів це повною мірою. Як загалом довів, що третє місце “Шахтаря” у груповому турнірі цілком заслужене і команді буде що показати у матчах   Кубка УЄФА.

А от іншому представникові України у Лізі чемпіонів – динамівцям Києва ще треба добряче напружитися в останньому матчі з турецьким “Фенербахче”, аби на цій третій  позиції утриматися і не опинитися  взагалі поза полем єврокубків.

Ех, якби кияни тоді у вересні,  у Стамбулі більш рішуче,  нахабніше зіграли в гостях з “Фенером”, взяли три очка, які буквально валялися на траві, не довелося б відкладати справу  до вирішального з’ясування стосунків. 

Загалом  черговий сезон “Динамо” у Лізі чемпіонів можна назвати сезоном втрачених надій, причому всі невдачі кувалися власними руками.

Фото REUTERS
Це ж треба так примудритися, що в трьох матчах пропускати вирішальні м’ячі на останніх хвилинах! Згадаємо: вдома з “Арсеналом” 1:1, вдома з “Порту” 1:2 і позавчора на виїзді у Лондоні 0:1. Втрачено, як мінімум три-чотири очки, віддано безпосереднім суперникам, що й вирішило долю “Динамо”.

Тренер Сьомін нарікає на брак досвіду у гравців, але якого досвіду ще треба, аби зрозуміти, що на останніх хвилинах гру треба вести на чужій половині поля, не сідати в окопи, не приводити  суперника до своїх воріт. Не супроводжувати нападників, як це робили Несмачний і Діакате, а вкладати їх на поле, навіть ціною вилучення, якщо не виходить втримати за правилами.

Втім, усі ці істини відомі футболістам  ще з юнацької пори, їх вбивають у голову  тренери, та й партнери по команді іноді у роздягальні можуть провести роз’яснювальну роботу.

І якщо гравець не може виконати ці настанови, то йому бракує не досвіду, а просто майстерності, класу.  До речі, в «Арсенала»  того дня грав напівмолодіжний склад, без таких грандів як Адебайор, Уолкотт… Але їхній молоді вистачило і футбольної виучки, і розсудливості, нашій  - чомусь ні. 

“Динамо” з Сьоміним програло за останні тижні три  важливих  матчі – два у Лізі і “Шахтареві” у чемпіонаті країни. Висновок напрошується малоприємний: аванси, видані тренерові і команді з конкретними гравцями, виявилися непідтвердженими.    

“Динамо” на голову вище майже всіх суперників в Україні, але на євроарені виглядає непереконливо, нестабільно, ламається при сильному натискові. Уже не трактор, але ще й не автомобіль. Взяли п’ять очок у перших трьох матчах, але на вирішальному етапі надірвалися, не змогли вирішити завдання по максимуму.

У Лондоні, на полі “Арсеналу” це було надто помітно. Так, грали кияни наче і старанно, самовіддано, щось наче виходило, але прикрі, незрозумілі втрати м’яча, передачі в ноги суперника були тривожними дзвіночками. Команда не контролювала гру, діяла як дозволяв суперник, а це завжди погано закінчується. Не відскочили.

Фото REUTERS
Можна багато сперечатися про руку Бендтнера, голову Алієва і роль судді у долі матчу, але треба визнати – кияни не мали вирішальних аргументів проти “Арсеналу”. Англійці , наприклад, знайшли як посилити у другому таймі тиск на ворота гостей, обидві заміни Венгера  виявилися по ділу. Сьомін зазвичай з замінами не поспішає, робить їх якось неохоче,  що іноді зменшує кількість варіантів ведення  гри на конрентних відрізках матчу .

Отже, нічим особливим обидва представники України у нинішній Лізі чемпіонів не порадували. Знову весняний етап розіграшу найпрестижнішого європейського клубного турніру  відбудеться  без нас, «Динамо», наприклад,  не проходить групу уже з 2000 року.  

Третє місце у групі Ліги, треба визнати  - це сьогоднішня межа  лідерів нашого футболу. Багато це чи мало, розмова потребує продовження.

Олег Олійник

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter