Лілія Подкопаєва: лікарі мені не залишили надії народити дитину, а я ось завагітніла…

Лілія Подкопаєва: лікарі мені не залишили надії народити дитину, а я ось завагітніла…

Двократна олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва вперше з`явилася на українському світському рауті із своїм симпатичним животиком... Інтерв`ю

 Двократна олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва вперше з`явилася на українському світському рауті із своїм симпатичним животиком. (Діло була на вечірці, присвяченій Дню Незалежності в музеї “Духовні скарби України”). Її оточили старі знайомі, підприємці, на неї сипалися поздоровлення у зв`язку з цікавим положенням, телевізійники пропонували зустрічатися в своїх студіях.

Ми поставили їй декілька запитань.

 

 

Лілю, як Ви себе почуваєте?

Добре, слава Богу. Малюк не дає права розслабитися. Я дуже гостро відчуваю, вагітність – не хвороба, це новий стан, який дає сили і який окриляє.

Зараз йде підготовка до турніру з гімнастики «Золота Лілія», і мені допомагає і Вадим (усиновлена дитина Лілі Подкопаєвої і Тимофія Нагорного), і моя майбутня дочка. 

А чому Ви прийшли на вечірку без чоловіка?

Адже у нас вже є усиновлений малюк. І наша принципова позиція – не брати няню, а займатися дитиною самим. Тимофій сьогодні увечері зайнятий з Вадимом, а я ось тут. Ми надягаємо йому памперси, готуємо кашки, вже годуємо його з ложечки.

Я тепер дуже розумію молодих мам, для яких основні теми розмов, – що нового з`їв, що нового вимовила або зробила дитина. Це так цікаво, адже він робить це вперше, і ви переживаєте це разом. Це – кайф, найбільший кайф…  

Що Ви відчули, коли дізналися про вагітність?

Коли я побачила результати тесту, у мене підкосилися ноги. Я збиралася летіти до Америки і до п`ятого місяця не говорила про вагітність нікому. Адже лікарі практично не залишили мені надії народити дитину. Якщо ви пам`ятаєте, три роки тому на мене вчинили напад, мене серйозно побили, це спричинило серйозні наслідки для мого здоров`я, і мати дитину у мене не виходило. Ми з Тимофієм тоді ухвалили рішення узяти малюка з будинку дитини. 

Ви стали першою зоряною парою усиновників. Вас ще зрідка лаяли за ваші фотографії з малюком, які були вивішені на біг-бордах…

Хай говорять, що завгодно. Але коли я заходжу в дитячий будинок, у мене серце стискається. Заможні люди витрачають скажені гроші на тварин, дарують свою любов кішкам і собакам, а довкруги страждають наші діти-сироти. Іноземці – великі молодці, що усиновлюють наших дітей, але, зізнаймося, що це ганьба для країни, коли ми самі не можемо узяти з дитбудинків своїх сиріт. Ми так гордимося своєю моральністю, лаючи Європу і Америку, при цьому забуваючи, що в Швеції практично немає будинків для сиріт. І не будемо все списувати на нашу бідність, справа не в достатку жителів країни, а в традиції, в щедрості, в бажанні і здатності піклуватися про дітей, яким потрібна твоя турбота. І якщо такі ось наші з сином біг-борди допоможуть заснувати цю традицію усиновлення, я буду рада. Зараз Вадиму підпорядкований мій новий розклад життя. Я вибудовую день, планую зустрічі залежно від того, коли він ляже спати, коли прокинеться, коли його прогулянки. Це хороша підготовка перед пологами.

І Вадим, і ця дитина – це  Богом дані діти. І я дуже хочу, щоб у мене була велика сім`я. Вадим – рідний мені, незважаючи на те, що біологічно я не його мати. Як тільки я побачила його в будинку "Малятко", у мене вже серце йокнуло.  

А як йдуть справи з Вашими особистими проектами, адже Ви збиралися відкрити мережу гімнастичних залів в Україні, танцювати з Вадимом Писарєвим. Що з планованого здійсниться?

У нас з Вадимом був проект, ми хотіли подивитися, чи може гімнастка виступати на сцені театру. І оскільки у мене непогана хореографічна підготовка, Вадим взагалі мене зарахував у трупу Донецького театру опери і балету. Я танцювала в 1998-у і пізніше в 2000 році. Танцювала «Екзерсис» – Вадим був моїм вчителем. Він намагався навчити мене хореографії, а я його - гімнастиці. Цікавий досвід: я станцювала, він навчився робити колесо.

У зв`язку з останніми політичними подіями мої плани довелося дещо скоригувати. Люди, котрі обіцяли підтримку у відкритті залів, попросили почекати.

А обіцяли донецькі бізнес-еліти?

І донецькі, і київські підприємці. Звичайно, зали відкриватимуться. Оскільки я президент федерації гімнастики в Донецькій області, мені хотілося б відкрити чотири школи в області – з центральною в Донецьку. Гімнастика повинна стати спортом, доступним всім дівчаткам.

Навіть повненьким?

Всім. Важко залишитися повненькою, якщо регулярно ходити на заняття. Неважливо, який ти – високий, низький... Якщо дитина рухається – вона здорова. Але я вже зараз говорю, звертаюся до всіх любителів цього спорту в Львові, Харкові, Донецьку. Створіть мінімально обладнаний зал, і я відразу після пологів прилечу і дам майстер-клас. Мені дуже приємно, що через десять років – з тих пір, як я стала чемпіонкою –  вперше з`явилася дівчинка, яка поїхала на Чемпіонат Європи і як для першого разу непогано виступила. Ми допомагаємо їй, фінансуємо, знаходимо стипендії тренерському складові.

Де Ви проводите більшу частину часу?

У Києві, Донецьку, іноді разом з чоловіком їздимо до Москви. Ми їздимо туди у справах його бізнесу, а крім того, після «Золотої Лілії» мені надходять пропозиції зробити подібне шоу в Росії.

Де Ви народжуватимете?

Спостерігаюся в Києві, а народжувати буду в Донецьку, в лікарні Калініна. Адже я патріот свого міста.

Лана Самохвалова

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter