Що може бути кращим за виграш? Лише виграш у московського «Спартака»!

Леоненку в 1996-му на заправках бензин безплатно заливали. Нині, може, пальне стало занадто дорогим, але Бангура з Мілевським можуть розраховувати на індульгенцію від усіх гріхів...

Що у футболі може бути кращим за виграш? Лише виграш у московського «Спартака»  - таку відповідь на дане запитання дасть будь-який прихильник київського «Динамо» , зі стажем чи без, тверезий чи не дуже, глухої ночі чи в робочий полудень.

Фото АР

І якщо Москва – це не Росія, то «Спартак» - це точно Росія, принаймні,бренд народної команди цей  клуб заслужив сповна, всією своєю такою типовою радянською історією, замішаній на офіціозному агітпропі  та болільницьких переказах-легендах,  позначеній спочатку встряванням у  суперечку сталінсько-берієвських фаворитів з московських ЦДКА і Динамо, а потім багаторічним дербі з динамівцями Києва, яке переросло у протистояння двох футбольних шкіл, концепцій і світоглядів…

Вся ця футбольна Атлантида вже давно покоїться на дні нашої пам`яті, і для нинішніх легіонерів, якими густо засіяні лави що нашого «Динамо», що їхнього «Спартака», стара історія навряд чи була  якимось значущим  мотиваційним моментом у вчорашній грі.

Та все ж… Погодьтеся, без таких матчів-зіткнень, коли, крім головного завдання – перемогти – з`являється ще й підтекст, ремарки і голоси за сценою, футбол збіднів би.

Організатори Кубка Першого каналу підживлюють цю ностальгію, але, звичайно, ті зимові, міжсезонні матчі не йдуть ні в яке порівняння з офіційними, єврокубковими.

Обіграти «Спартак», та ще у Москві,  та у кваліфікаційній грі Ліги чемпіонів, тобто власними  руками виштовхнути одвічного суперника за межі престижного турніру  – дорогого варте,  кожен з динамівців, хто вчора виходив на поле, може записати собі це на особливий рахунок.

Леоненку, коли він восени 1996-го поклав два м’ячі у ворота «Спартака», потім на київських заправках бензин безплатно заливали. Нині, може, пальне стало вже занадто дорогим, та й зарплати не порівняти, але Бангура з Мілевським можуть розраховувати на індульгенцію від усіх футбольних гріхів терміном так десь на півроку.

Але лише у внутрішньому  чемпіонаті!

«Динамо» в останні роки так вже награло  у єврокубках, що й не хочеться згадувати як кияни на пару з тим же «Спартаком» володіють сумнівним рекордом у Лізі – по шість поразок підряд. І тут доля звела колишніх грандів  радянського футболу.

Між іншим, другорядні за тих часів  ЦСКА і  «Зеніт» встигли швидко зробити у себе  євроремонт, і доки гранди перетрушували старий спадок, встигли по разу виграти Кубок УЄФА.        

Тому вчорашню перемогу українського клубу за всієї її значущості  в історії обох команд, звичайно, слід розглядати через призму Ліги чемпіонів.  Якщо проходимо «спартачів» і забуваємо їх (не «Дрогеда» ж), то як гратимемо далі, що змінилося у грі  «Динамо» порівняно з минулим роком?

Принаймні, у мене не склалося враження, що «Спартак» став занадто суворим екзаменатором для киян. З одного вдалого матчу не варто робити далекосяжних висновків. І хоча за відомим висловом, логіки у футболі не слід шукати, учора було видно, що «Спартак» продовжує серію своїх невдач, яка тягнеться з російського чемпіонату, команда «сиплеться» як непідготовлений боксер, котрий  не може тримати удар. Навіть отримавши фору, москвичі не змогли скористатися цим подарунком захисту киян, і надалі поволі, але невідворотно втрачали ініціативу.

А у «Динамо», що називається, прорізалося.  Почали проходити гострі передачі низом на вільне місце по центру.  Майже зникли фірмові флангові  простріли, нудні парашути у штрафний майданчик. І хоча гравці  ще не позбулися  прикрих «обрізок», все ж помітно, що над контролем м’яча у «Динамо» почали працювати.  

Фото АР

Будемо вірити,що Сьомін прищепив команді свій власний стиль, а не просто передав «Спартаку» привіт від «Локо».  Перед ним дуже складне завдання – зробити нову команду по суті з старого складу гравців, витягти тих же Мілевського, Алієва, Кравця, Нінковича, Гіоане на новий, вищий рівень гри  (Бангуру нікуди тягти на треба, як на мене, це найкраще придбання селекціонерів «Динамо» за останній десяток років).  

Не той нині Миргород, Хорол-річка не та… У киян (куди ж дінешся від порівнянь з минулим)  помітно бракує вибору класних гравців і з такою короткою лавою запасних  тягатися у Лізі чемпіонів буде нелегко. Дозаявити б ще пару «темних конячок»… 

До речі, щоб оформити  путівку до Ліги,  треба ще відіграти матч у відповідь. Як шкода, що київський найбільший стадіон тепер на реконструкції, там гарні кричалки на адресу червоно-білих лунали б у виконанні десятків тисяч динамоманів.

Ну, сподіваємося, і на «Динамо» московські гості почують все, що їм належить почути того вечора.    

Олег Савицький