Динамо-Дрогеда: шкода, що не приснився Сьоміну швейцарський "Тун"
Назвати те, що ми побачили у двох матчах киян з “Дрогедою”, переможним виходом до наступного раунду відбору – язик не повертається...
Назвати те, що ми побачили у двох матчах киян з “Дрогедою”, переможним виходом до наступного раунду відбору – язик не повертається...Одне з двох - або кваліфікаційний рівень нинішнього складу київського “Динамо” однаковий з рівнем ірландської “Дрогеди” або ж хтось десь грає у свою, позафутбольну гру з букмекерами.
Можна лише уявити собі, які ставки були зроблені на перемогу киян у вчорашньому матчі і хто у підсумку зірвав банк після зовсім несподіваного рахунку –2:2.
Втім, облишимо такі здогадки для любителів кримінальних сюжетів, зрештою, якби не сенсації, то букмекерські контори збанкрутували б.
А, як на мене, маємо просто визнати, що така нічия, така гра засвідчила – “Динамо” послідовно, сезон за сезоном, опустилося з колишніх висот до категорії цілком посередніх команд, і для нього кожен матч поза околицями Охтирки перетворюється на вимучене, надсадне випробування.
Якби київському “Динамо” знадобилося закарбувати на своїх брендах девіз, то кращого вислову, ніж - Для нас слабких суперників не буває! – нині не знайти. Домашні поразки від “Металіста” вже не видаються сенсацією, натомість сенсацією видається, як учора нашому уславленому екс- і віце-чемпіону вдалося встояти під ударами цілком заштатної “Дрогеди”, яка у своєму чемпіонаті Ірландії з 19 матчів програла шість і посідає скромне п’яте місце серед 12 команд.
Не по лінії динамівських воріт прокотився вчора мяч на останній хвилині матчу, а по лінії розмежування на “Динамо”, яке ми знали, і “Динамо”, яке ми бачимо.
Уже майже чотири роки минуло, як динамівці здобули свою останню перемогу у Лізі чемпіонів, у команді змінюються тренери, гравці, концепції і підходи, а віз і нині там – скрипучий віз, який колись називався динамо-машиною.
Можна скільки завгодно казати, що кияни після гостьової перемоги в Ірландії дещо недооцінили суперника, та ще й швидкий м`яч приспав їхню пильність, і штанги всі облупили та й суддя якось не туди свистів спочатку, але це все розмови на користь бідних.
Висококласна команда якраз і вирізняється від посередньої тим, що вміє швидко робити висновки і знає, як контролювати хід подій на полі, не доводити справу до інфарктів. Вміє, зрештою, відсунути настирного суперника від своїх воріт і просто вбивати час, доводячи матч до потрібного результату.
Для сильної команди забитий гол додає адреналіну і кидає гравців вперед на добиття суперника. На динамівців же гол Алієва учора подіяв неначе седативний препарат – вони почали просто імітувати гру, не завершуючи майже кожен епізод. Трохи тут не дотягли, трохи там не добігли, не дострибнули, трохи поступилися в єдиноборстві… Неозброєним оком було видно, що біло-блакитні вже готові піти на перерву, вважаючи справу цілком зробленою.
Дивно, що такий досвідчений фахівець як Сьомін не вловив цю зміну настроїв, не нагнав чортів на розслаблених “горе-дембелів”. Адже один забитий мяч – це завжди непевно, невиразно, непереконливо, особливо для нинішнього ”Динамо”, яке так і не навчилося свої ворота тримати сухими.
Прямий обов’язок тренера – бачити гру не лише в окремих епізодах, відрізках часу, але відчувати її як цілісне і водночас мінливе явище. Керувати – значить передбачати.
Тим паче, це був для ЮрПалича прем’єрний єврокубковий матч вдома, міг би «накрутити» гравців як слід, довести, що він таки щось оновив у команді, яка вже котрий рік у євро кубках ледве дихає.
Чи може його приспала показна скромність тренера ірландців у передматчевих інтерв’ю, який прикидався шлангом, мовляв, та куди нам з киянами тягатися.
Шкода, що в такому випадку не приснився Сьоміну швейцарський “Тун”.Суддя на 42-й хвилині смикнув за ручку холодного душа і ми побачили, чого варті всі поважні розмови про трансфери “Динамо”, про селекцію, про іноземних фахівців з фізпідготовки, про млинці з ікрою червоною і чорною…
Не без підстав хронікери «Дрогеди» на офіційному сайті команди написали: лише ширина голевої лінії відділила нас від історичної перемоги у Києві.
Це ж лише співставити бюджети “Динамо” і “Дрогеди”, порівняти масштаби клубної інфраструктури, чисельність людей (фахівців?), які задіяні у клубах, і ми зайвий раз переконаємося, що таки так - на одиницю ВВП в Україні енерговитрати у 3-4 рази більше, ніж у розвинених країнах. І у футбольному господарстві, на жаль, також - ККД як у паровоза.
Не хочеться впадати у критицизм, але назвати те, що ми побачили у двох матчах киян з “Дрогедою”, переможним виходом до наступного раунду відбору – язик не повертається.
Питань більше, ніж відповідей.
Наприклад, як готувався ( чи як готували) до матчу воротаря Луценка, що він припустився дитячо-юнацьких помилок у грі?
Чому Діакате з Михаликом ніяк не навчиться грати позиційно, не втрачати з виду нападників суперника?
Чому втратили форму Бангура і Кравець?
Перелік можна продовжити, але зрозуміло одне - якщо “Динамо” не дасть на такі питання позитивних відповідей у наступних поєдинках з московським “Спартаком” (“Спартаком”!), тоді можна констатувати – рік Сьоміна у Києві минув даремно.
Олег Савицький
Відео забитих голів і небезпечних моментів можна подивитися тут