Футбольна Стара Європа не пропустила до своїх володінь вітер зі Сходу

Футбольна Стара Європа не пропустила до своїх володінь вітер зі Сходу

Не допомогли ні жертовні барани - одним, ні  -  іншим – шапки-вушанки, якими збиралися закидати у Відні всіх, хто сумнівався у перемозі триколорів...

Турки з росіянами змушені зупинитися у кроці від фіналу, хоч амбіції в обох команд зростали, що називається, під час їди. Не допомогли ні жертовні барани - одним, ні  -  іншим – шапки-вушанки, якими збиралися закидати у Відні всіх, хто сумнівався у перемозі триколорів.

Роботодавці у Росії, які напередодні в очікуванні перемоги своєї збірної у півфіналі дозволили уболівальникам наступного дня вийти на роботу пізніше звичного (треба ж людям за російським звичаєм відзначити подію), сьогодні  також можуть не дочекатися вчасного виходу працівників. Ну не пропадати ж добру…   

Наша людина у Москві, Олег Блохін, який прогнозував фінальну пару на Євро-2008 саме у складі  Росія - Туреччина, може, звичайно, нарікати на примхи футбольного сюжету, але  найближчої неділі спостерігатимемо звичний європейський “міжсобойчик”, цього разу у форматі: Німеччина – Іспанія.

Європейські футбольні табелі про ранги, таким чином, залишаються підтвердженими принаймні на найближчі чотири роки. Гранди ділять призи і дивіденди, решта  добирає, що залишилося на столі від цього  свята життя, яке називається чемпіонат Європи 2008 року. 

Добре чи погано для розвитку єврофутболу подібна стабільність - немає однозначної відповіді. Та й можливо в наш час уже немає великого сенсу ставити питання саме у площині: а що поклав у скарбницю футбольної думки новий турнір  національних збірних. В епоху дедалі більшої комерціалізації футболу на перше місце виходять інтереси клубних команд, яких включено у мережу різноманітних турнірів, де є масовий глядач і відповідна  реклама.  На рівні клубів можна швидко купити нових гравців, тренерів, показати нову гру, роздати карти заново, відтак для  бізнесу, менеджерів-маклерів-агентів тут розлоге поле діяльності.

На рівні національних збірних біржі не діють, тут можна грати хіба що на патріотичних почуттях, але – стоп расизму -  з великим відчуттям міри, межі, не перетворюючи футбол, гру у знаряддя шовінізму для зведення політичних і політиканських рахунків. Це у тоталітарних державах  футбол є більше, ніж футбол, сумнозвісний Йосип Джугашвілі навіть розганяв команди, які допускали поразки у принципових, на його думку, матчах. У сучасній толерантній Європі таке не спрацьовує і викликає несприйняття.

Можливо, у цьому є один з уроків Євро-2008.

У суто спортивному аспекті: з одного боку, австрійсько-швейцарський чемпіонат  не подарував великих сенсацій, не відкрив нових гучних імен футболістів, зате з  іншого -  ми побачили чемпіонат тренерів. Як на мене, саме вони – Арагонес, Хіддінк, Терім, меншою мірою Льов та ван Бастен, стали головними дійовими особами нинішнього походу національних збірних за Кубком Європи.  

Старе правило: виграють гравці, а програють тренери – вже не є універсальним. Так само як існує режисерський театр, так і футбол нині стає дедалі більше тренерським, тобто таким, в якому тренерська думка відіграє домінуючу роль. У сучасному футбольному світі немає великих секретів  у методиках підготовки гравців, команд, проведенні тренувальних зборів, натомість на перше місце виходить здатність тренера визначити вірну тактику на конкретний матч проти конкретного суперника і активно впливати  на перебіг самої гри, коли дія наштовхується на протидію.

Чого варте було одне тільки рішення Арагонеса у вчорашньому матчі про заміну Вільї на Фабрегаса! Хід, який змінив картину матчу, в якому, здавалося, росіяни почувалися досить упевнено.

Звичайно, добре якщо в тебе у запасі є Фабрегас, а від Рауля взагалі можна відмовитися,  але оце і є клас тренера збірної. Він не в змозі у себе в клубі готувати гравця протягом років і сезонів, повинен брати хто є під рукою, але коли вже вгадав зі складом, то вгадав.

Хіддінк теж не в  тімя битий. Накрутив  підопічних так, що вони  мало не повірили у своє чемпіонство. Та що там гравці – Росія повірила, від президента до останнього олігарха! Такого загострення патріотизму давно ми не бачили у наших сусідів,  очевидно, що скучили за великими перемогами.

Чи підвели своїх співвітчизників футболісти збірної Росії? Думаю, що ні, хлопці стрибнули вище голови, виклалися сповна. Не їхня ж провина, що з них почали робити суперзірок і народних героїв ще коли головні випробування були попереду.

Іспанцям, між іншим, учора випало складне завдання – обіграти вдруге одного й того ж суперника, та ще й такого вмотивованого.

Але нічого, справилися, причому знову з великим рахунком, за допомогою вже випробуваної тактики: чіткий контроль  м’яча у середині поля і швидкі, гострі передачі вперед у розріз між захисників на вільне місце (привіт збірній Нідерландів, яка проти росіян грала на “стовба”).

Схоже, що у гравців збірної Росії не вистачило фізичних сил зіграти за 15 днів п’ять матчів такого рівня. Це буває, коли нестача техніки, зіграності компенсується надзвичайною рухливістю, великим обсягом футбольної роботи. Перебігати іспанців не вдалося, але, у свою чергу, чи дадуть у фіналі німці  розгортати свої атаки противнику -  питання є. До речі, Іспанія з Німеччиною давно вже не вигравали на великих турнірах, заборгували своїм шанувальникам.  Іспанці взагалі востаннє були чемпіонами Європи 1964 року, подумати лише -  з такими-то гравцями. 

Втім, як для нас в Україні, головне питання: як воно там звучатиме 29 червня: ауфвідерзеєн, Австріє зі Швейцарією, і до -  зустрічі, до зобачення, Україно з Польщею.

Віримо, що прозвучить з оптимізмом, буде Європі новий вітер зі Сходу

Олег Савицький

Фото Reuters и AP

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter